У ритмі часу

З цим ритмом життя я нічого не встигаю: ні вчасно почати писати допис, ні спілкуватися з колегами з України, навіть забуваю забирати онлайн-замовлення, коли вони вже по два дні чекають на мене в пункті видачі. Навіть посилилася забудькуватість, доводиться постійно записувати в телефоні в нотатках, щоб не забути щось купити після роботи або кудись заїхати. А ще мені здається, що так у багатьох, бо зі знайомих і співробітників постійно всі щось забувають, і щойно про щось попрошу, мені часто відповідають "тільки нагадай мені". Тож я змушений прийняти це за норму.

Учора ввечері ми з дружиною вирішили нашвидкуруч випрати речі й прогнати їх у сушильній машині для одягу. Але сталося непередбачуване. У сушарці зламався нагрівальний тен, і сушка відбувалася холодним повітрям, тобто майже не відбувалася. Я підозрював, що рано чи пізно це станеться, бо апарату вже 12 років. Так, я знаю, що багато людей живуть без таких пристроїв, сушать одяг класичним способом — просто чекають, поки він висохне. Але в нас зими дуже сирі, і бувають взимку такі періоди, що цілий тиждень одяг висить на сушарці в квартирі й практично весь час залишається трохи вологим, не висихає. Ви здивуєтеся, чому в квартирі? Та тому що надворі дощ. Не постійно, а буває кілька разів на день накрапає дощ. А оскільки ми більшу частину дня на роботі, проконтролювати процес сушіння одягу надворі дуже складно.

Учора все це й сталося. Стара сушарка AEG відпрацювала своє гідно, ми були нею задоволені. Тому вирішили не експериментувати й знову взяти нову тієї ж фірми. Але цього разу все-таки трохи порівняли характеристики, щоб потім не було сюрпризів. Довелося почитати відгуки в інтернеті. Сушарками користується багато людей, тож у Фейсбук-групах без проблем знайшли нормальні відповіді від реальних користувачів. Ми вибрали модель, але вирішили не поспішати й залишити рішення до ранку, переспати з цією думкою. Уранці знову ввімкнули стару сушильну машину в надії, що станеться диво. Дива не сталося. Поки я снідав, зайшов на сайт інтернет-магазину й оформив замовлення. Знаєте, дивно усвідомлювати, що сьогодні нормальна сушарка коштує дешевше, ніж смартфон.

Мене здивував сервіс. Минуло хвилин п'ятнадцять, і мені написали в WhatsApp із посиланням, де можна вибрати дату й час доставки. І виявилося, що найближча доставка вже на завтра. Я давно не зустрічав такої швидкості сервісу. Зазвичай у нас доставка тягнеться днями, до тижня: то треба доставити зі складу, потім почекати, мають звільнитися вантажники, а потім ще можуть перенести на день-два. Цього разу все якось занадто швидко й злагоджено, я навіть боюся про це писати. Сподіваюся, не буду розчарований.

Моя дружина зараз завершує одне замовлення й сьогодні забирає робочий ноутбук додому, щоб завтра продовжити роботу з дому. Рекламу у Феймбуці я на пару днів вимкнув, щоб їй ніхто не заважав. Тож завтра не доведеться відпрошуватися з роботи додому або міняти якісь плани. Дуже сподіваюся, що все пройде спокійно, без затримок і без неприємних сюрпризів.

Робочий день минув дуже швидко. Зараз згадую його, і все ніби в тумані — справ було багато, все відбувалося одне за одним.

Був один випадок із тих, які в сучасному світі трапляються дуже рідко. Прийшов дуже літній чоловік, 77 років. Його привів син. Протез ока він носив з 15 років і за все життя жодного разу його не міняв. Пару років тому в нього сталося сильне запалення ока з того боку, де був протез. Після цього м'які тканини сильно звузилися, і протез стало неможливо нормально вставити. До спеціаліста він не звернувся й вирішив носити протез так як є. Тобто протез знаходився не під повіками як належить, а якимось чином тримався зверху за рахунок кісткової частини очниці, а знизу чоловік напружував щоку, щоб протез не випадав. Через постійний тиск по краю протеза почав утворюватися пролежень. Зовні це виглядало жахливо: око було буквально навикаті, трималося ледь-ледь і нагадувало голубине яйце. Видовище важке. При цьому м'які тканини порожнини ока на щастя повністю не атрофувалися і не зарубцювалися. Завдяки цьому мені все-таки вдалося зняти заміри й зробити дуже маленький протез, за розміром приблизно як гарбузове насіння. Це був максимум, що можна було зробити на цей момент. З часом такий протез почне поступово розтягувати м'які тканини, і його можна буде збільшити, щоб досягти більш нормального результату.

Навіщо я це розповідаю. До того, що важливо вчасно звертатися до лікаря або до спеціаліста. Само по собі нічого не минає. Здоров'ям потрібно займатися вчасно, а не тоді, коли ситуація вже зайшла надто далеко. Шкода, що я не зміг сфотографувати цей випадок. Без згоди людини це заборонено, а просити в нього дозволу на такі речі мені було просто не по собі.

Дякую за увагу! Бережіть себе.

_{Posted using SteemX}