П’ятничні справи

Сьогоднішній вихідний день п’ятниця обіцяв бути цікавим. Ми планували з дружиною кудись виїхати, кудись на північ країни, відвідати якісь яскраві та мальовничі природні місця, які ще залишаються зеленими, і трохи змінити обстановку. Але як тільки ми прокинулися вранці (без будильника), час уже наближався до обіду, поснідали й вирішили, що нам і вдома добре та нікуди не хочеться. Ось такий чудовий день перетворився на ще кращий (хаха!).

Поки дружина займалася деякими справами по господарству та на кухні, я згадав, що в мене залишився один незакритий гештальт. У нас у квартирі є одна невелика кімната, яку ми облаштували під склад. Там знаходяться всі речі, які нам нікуди прилаштувати, не помістилися ні в які шафи, і яким у принципі немає застосування, але вони нам усе ще потрібні. Так ось, у цій кімнаті є дуже маленьке вікно, яке знаходиться майже на рівні землі. Половину цього вікна ззовні закриває величезний господарський кондиціонер, і протягом року з того часу як ми переїхали сюди жити, ми жодного разу це вікно не відкривали, і просто руки до цього не доходили – привести його до ладу, вичистити. Протягом року це вікно було заклеєне щільним чорним папером з естетичних міркувань. Це зробили ще попередні мешканці цієї квартири, і як із справою другорядної важливості ми так і не розібралися з ним, чи не варто це вікно взагалі “розконсервувати” або залишити як є. Залишили “як є” тимчасово, але як відомо, усе “тимчасове” найчастіше перетворюється на “постійне”.

Коротко опишу, що було між рамами цього вікна. Шматки картонних коробок у два шари. Між цими шматками картону було безліч мертвих равликів, які заповзли ззовні, тому що вікно знаходиться майже на рівні землі, і доступ… скажімо так, вільний. Ці шматки картону були місцями хаотично виїдені (вигризені?). Я спочатку думав, що це робота щурів або мишей, але щурячого посліду між рамами я не знайшов, тому дійшов висновку, що це робота равликів. Узимку йдуть дощі, повітря дуже вологе, картон набухає, равлики його їдять. Цілком логічний харчовий ланцюжок. Унизу між рамами були просто гори сухого посліду равликів. Я дійшов такого висновку, тому що ця субстанція ні на що інше не схожа: ні на пташиний послід, ні на щурячий, ні на чийсь інший. А пара десятків мертвих равликів – доказ певної активності. У якийсь момент я пошкодував, що не сфотографував цей хаос, цей жах до прибирання, щоб продемонструвати, що було і що стало. Але якби я це зробив, мені було би соромно, що ми жили з таким… та ще й між віконними рамами цілий рік. Просто соромно таке показувати. Тож я продемонструю тільки те, що стало після.

Бетонне обрамлення всередині віконного прорізу я покрив акриловою фарбою, яка водостійка, яку легко витерти або нанести додатковий шар фарби на неї, якщо вона забрудниться через якихось зимових гостей, рештки яких я вже витяг звідти. Вочевидь, харчуючись однією целюлозою не так уже й легко вижити. Загалом зараз усе чистенько, акуратно і без поганих запахів. Мені ще треба перефарбувати пару кімнат, але це пізніше, не все одразу.

Днем з Лівану знов стріляли по півночі. Може й добре, що ми залишилися вдома.

На решту дня особливих планів якось не будували. Дякую всім за увагу, бажаю спокійних вихідних!

_{Posted using SteemX}