Порожні дні, весна, “бавовна”

Всім привіт! Я не бачу сенсу розповідати вам про події на Близькому Сході, адже ви й так усе знаєте. Зараз на роботу виводять лише тих, хто зайнятий у справді життєво важливих сферах: продуктові магазини, лікарні, служби порятунку, аптеки. Я хоч і медик, але наша клініка не займається порятунком життів, ми більше працюємо над покращенням якості життя. Можливо це навіть ліпше, бо я не залишаю дружину сам на сам із цим усім.

Останніми днями я нічого не писав у блог, бо реально не було про що писати. Українцям в Україні й так вистачає своїх проблем, тому додавати щось від себе я вважав зайвим. Ми з дружиною просто сиділи вдома, займалися домашніми справами які раніше відкладали на потім і які все одно потрібно було зробити. У будні часто не вистачає ні сил, ні бажання цим займатися, тому вирішили закрити ці питання зараз. Учора я надихався парами хлору під час прибирання — це був єдиний недолік тривалого сидіння вдома. Знайшов собі проблему там де її не мало бути.

Сьогодні день був активніший ніж попередні. Вранці ми з дружиною поїхали по деяким справам. На вулиці людей було зовсім мало, навіть незвично для цього часу доби. Основні скупчення людей були біля магазинів. Адже багато хто зараз не працює або переведений на роботу з дому. Спочатку ми взяли наповнювач для котячого туалету, бо вже давно потрібно було. Потім купили продуктів на кілька днів. Після цього поїхали до моєї матері.

Коли ми під’їжджали до району де вона живе, надійшло раннє попередження про повітряну тривогу. Зазвичай такі сповіщення приходять за 10 хвилин до можливого прильоту ракет. Нам довелося сильно поспішити. Ми встигли доїхати до будинку за 6–7 хвилин, і майже одразу після цього увімкнулася сирена. Далі все як завжди, ви й самі знаєте як це відбувається. У нас тривогу вмикають дуже локально, іноді навіть по окремих районах міста. Тому якщо сирена лунає, краще не ігнорувати, небезпека реальна.

Бавовна.

Бомбосховище.

Моя мати отримала дозвіл на медичний канабіс, і потрібно було роздрукувати рецепт і сам дозвіл. У неї вже кілька років хронічні болі через звуження каналу одного зі спинальних нервів. Фізичні вправи трохи допомагають, але біль залишається. Таблетки вона приймає давно, але така тривала терапія знеболювальними може погано вплинути на печінку. Тому лікар виписав їй рекомендацію на медичний канабіс.

Ми купили матері трохи продуктів, а потім я відвіз її до спеціалізованої аптеки, де продають цей препарат. Взяли упаковку, розраховану на місяць. Їй видали 12 рецептів, які вона зможе використати протягом року. Загалом це непогано. Від операції вона поки відмовляється. Імовірність успіху операції приблизно 50 на 50 %. У найгіршому випадку вона може залишитися в інвалідному візку. У найкращому — стане легше або навіть значно краще, але гарантій немає. Тому зараз вона не хоче оперуватися більше через страх невдачі, поки є можливість контролювати біль іншими способами.

Дорогою додому ми заїхали до офісу дружини забрати робочий ноутбук і деякі документи та виконані замовлення, щоб за можливості потім передати їх замовникам у найбільш підходящий час, не з’являючись в офісі.

Вечір минув спокійно. Окрім неспокійних моментів, ми присвятили час перегляду кіно, чаю з лимоном і думкам про світле майбутнє.

Ця падаюча "зірка смерті" не виконує бажань. Погані бажання — іноді.

_{Posted using SteemX}