Робочий день з експериментами

Всім привіт! Сьогоднішній день був більш насиченим, ніж останні два: роботи було більше, мороки з різними справами теж, і часу набагато менше, ніж хотілося б. На роботі сьогодні був присутній начальник. Вранці в мене з’явилося вільне вікно, і бос вирішив зайнятися експериментами. Як ви розумієте, посидіти в інтернеті в цей час у мене вже не вийшло. Ха-ха. Для розуміння передісторії: мій начальник зараз працює над одним дослідженням. Він хоче покривати протези очей або лінзи дуже тонким шаром матеріалу, який у перспективі буде насичений наночастинками бактерицидної речовини. Головна проблема — підібрати матеріал, який можна наносити дуже тонким шаром на певну поверхню або форму.

Зараз його увагу привернув матеріал для 3D-друку FREEPRINT ortho від DETAX (медична фотополімерна смола), яка застигає під впливом ультрафіолету. Але тут виникає питання: як наносити на поверхню цей густий, в’язкий, “слизоподібний” матеріал. Є різні спреї, які можуть розпилювати рідину тонким шаром, але цей матеріал занадто густий. Сумнівна затія, бо густі матеріали розпилювати складно, хоча можливо.

І ось замість того, щоб на початку зміни трохи відпочити перед продовженням робочого дня, мені запропонували поекспериментувати: змішати цю смолу для 3D-друку з мономером, який використовується для виготовлення акрилу. Я одразу запідозрив, що ідея так собі, але начальник сказав, що потрібно спробувати.

Уже під час першого змішування в пропорції 1 до 1 я помітив, що ці дві речовини нормально не змішуються, навіть перебуваючи в одній ємності. Виходить якась маса ніби водяниста, але водночас масляниста, і однорідною вона не стає. Довелося спробувати: помістив цю суміш під ультрафіолетове освітлення і дав їй застигнути. Суміш справді застигла. Хоч розчин і став більш рідким, але матеріал затвердів і не мав різкого запаху мономера. Але сам процес усе одно викликає в мене багато запитань, бо матеріали різні, це все одно що змішати олію з водою.

Головний негативний момент у тому, що якщо до біосумісного матеріалу додати інший компонент, а мономер сам по собі не є біосумісним, то підсумкова смола вже перестає бути біосумісною. Її склад відходить від тих норм і заявлених характеристик, про які говорить виробник. Але знаєте, начальник лікар, самовпевнений, вважає, що знає краще за всіх. Іноді простіше зробити як є, дати йому самому побачити результат і зрозуміти, що він помилився, ніж доводити, що він неправий. Це для мого спокою.

Після мого ранкового “відпочинку” з незрозумілим експериментом начальник зателефонував китайським виробникам нашого UV-принтера. Ми давно ним не користуємося, бо в ньому забилися трубки, які подають фарбу з картриджів у друкувальну головку. Через це частина кольорів просто не друкується. Нам терміново знадобилася технічна підтримка й обслуговування. Я вже почав працювати з клієнтами, але довелося відволіктися і разом із начальником розбиратися в тому, що йому пояснювали його китайські партнери.

Але роботи попереду багато: потрібно частково розбирати принтер і чистити спеціальні трубки, це приблизно на дві години. Але якщо враховувати, що в мене на роботі майже ніколи немає вільних двох годин, завдання стає значно складнішим.

Начальник уже втомився від спроб лагодити принтер “методом тику”. Сьогодні він навіть сказав, що давно “прийняв” те, що покупка була невдалою, і морально готовий його викинути. Але все ж запропонував спробувати ще раз щось зробити, раптом пощастить. Я тільки за — дайте мені ці дві години, а краще три. Будемо чекати відповідного моменту. А поки цей апарат просто займає місце в клініці. Навіть у ролі меблів він марний.

Остання частина робочого дня була дуже завантаженою. Клієнти приходили коли хто хотів, ніби час прийому ми призначали самі для себе. Якби в мене зарплата була як у депутата, то я кожному з них подарував би годинник. Не було ні часу, ні мотивації, справи робилися просто за інерцією. Але до кінця зміни я дотягнув, поїхав додому вже з радістю, думаючи про майбутні вихідні.

Дякую за увагу! Всім добра.

Плід моєї фантазії.

_{Posted using SteemX}