Хроніки тижня

За всього мого бажання бути більш активним на платформі й писати так, щоб читач просльозився, у реальності мені рідко вдається перевищити два дописи на тиждень. Передусім я не хочу пустословити, писати ні про що, “лити воду”, хоча міг би. Тиждень добігає кінця, і якщо спробувати підвести підсумки, то він був не можна сказати щоб дуже перевантаженим як бувало раніше. Але дрібних справ вистачало. Зараз у нас на порядку денному переїзд дружини в інший офіс. А от новий офіс ми все ще не знайшли, хоча до кінця оренди залишається всього тиждень. Напарниця, яка є адвокатом, поводиться дивно: спочатку тягнула час, а тепер узагалі заявляє, що їй, у принципі, і з дому нормально працюється. І тут уже починає пахнути відвертим кидаловом. Але основна причина це високі ціни на аренду. Не виключено, що в підсумку доведеться шукати іншого напарника. Але це вже з серії “час покаже”. Є речі, на які ти не можеш вплинути, але неприємний осад від ситуації нікуди не зникає.

У вівторок їздив до нашого бухгалтера, відвозив квитанції, які накопичилися за 2025 рік для майбутнього звіту за минулий рік. Не пам’ятаю, писав я про це раніше чи ні, але наприкінці минулого року ми перейшли на електронні квитанції. І скажу чесно, що це офігенно зручно, бо все робиться через телефон або комп’ютер. По-перше, жодної мороки з паперами та друкарнями. По-друге, коли бухгалтеру потрібно все для звітності, просто надсилається зведення за рік імейлом. Досі не розумію, чому ми не зробили цього раніше з самого початку. Насправді сказати, був страх накосячити. З податковими органами завжди хочеться, щоб усе було максимально чітко, прозоро і без сумнівних моментів. Бо якщо цей “орган” встає на тебе через проблеми у фінансових звітах, то стає дуже погано: штрафи, нерви. Але по факту виявилося, що все цілком нормально і навіть простіше, ніж на папері.

Останні дві доби з боку погоди були просто огидними. Пилова буря, сильний східний вітер із пустель, холодно. Ніби пил фізично не дуже відчувався, але небо було затягнуте сірою брудною млою. Виглядало так, ніби похмуро, але це були не хмари, а пилова завіса у повітрі. Учора ввечері цей “циклон” закінчився і пішов дощ. Брудний дощ.

Просто вода з частинками пилу. Гіршого за це явища я не бачив. Краще вже морози мінус двадцять, ніж оце лайно, що падає з неба. Можливо, я зараз ляпнув дурницю, але після такого повітря ще кілька днів люди відкашлюються, у горлі й у носі таке відчуття, ніби щойно вийшов із будівельного майданчика і надихався пилюкою.

На роботі намічаються зміни. Роботодавець попросив мене до кінця тижня скласти власний графік роботи, тобто як я бажаю працювати. Для мене це, правду кажучи, несподівано. За всю кар’єру я зазвичай жив за принципом “що дали, тим і задоволений”, бо могли б і не дати. А останнім часом були такі графіки дуже некомфортні. А тут раптом назустріч працівникам, з урахуванням побажань. Виглядає як напад людяності. Насправді мій роботодавець частину днів працює в лікарні. У нього дуже незбалансований робочий день і повний хаос у графіку. Через це він майже щодня повертається додому злим і втомленим, навіть коли роботи об’єктивно не так багато. Звідси висновок простий: якщо в розкладі бардак, людина витрачає значно більше енергії та сил, які могла б спрямувати в більш корисне русло. Чесно кажучи, налагодити це було б не так уже й складно, але чомусь я чекав цього моменту багато років. У квітні планується зміна кадрів, і я вже в передчутті суттєвих покращень.

Тиждень минув без подвигів і без катастроф. Але насправді, якщо озирнутися навколо, то хочеться просто підірвати цю планету й почати все спочатку, відкотівши еволюцію на мільярди років назад. Але в цьому “знову новому” світі не буде Steemit, тому намагатимуся абстрагуватися від політики та від місцевих подій у надії на краще.

Сюжет світлини: жінка з собакою.

_{Posted using SteemX}