Вперед до робочих вихідних

Нинішній тиждень був менш напружений, ніж попередній. Наче мені дали якусь можливість спокійно працювати і трохи відновити сили. Це навіть трохи видно за моїми дописами в блозі — я трохи досяг успіху в кількості. Я навіть влаштував міні-прогулянку природними куточками міста, але мене звідти вигнали. Але вже із завтрашнього ранку я повністю занурююся в іншу роботу. Дружина отримала великий заказ на переклад документів для судового засідання на дуже обмежені строки. І без моєї допомоги вона ніяк не впорається. Тому мені доведеться відкласти убік усі другорядні справи, усі звичні справи, усі захоплення й понуритися з головою в цей “підробіток”, а наступного тижня доведеться поєднувати це з робочим графіком. Нічого не вдієш, так треба.

Сьогодні після роботи я заїхав за дружиною, повернулися додому пізніше ніж зазвичай — потрібно було закінчити одне із замовлень в офісі та забрати пачку “матеріалів” для майбутньої роботи з ними. Щойно зайшли додому — телефонує мій роботодавець: залишив кілька вказівок на неділю, скоріше проконтролювати один із робочих процесів за його відсутності, бо ніхто більше цю роботу не зробить як слід. А в неділю мій начальник відлітає в Україну до Львова, щоб попрацювати в центрі “Незламні” разом з українськими офтальмологами — буде когось оперувати. Звичайно ж буде оперувати військових, у яких виникли ті чи інші проблеми із зором через поранення. Ця робота на добровільних засадах, а попередня поїздка була в серпні 2024 року. Я мав їхати з ним, але на жаль мене не випустять з України після в’їзду. Та й паспорт український давно прострочений, а замовлення нового через консульство — це кілька кіл пекла з бюрократією, а потім чекати сам документ пів року. Тож найближчим часом — ні.

Чекаю відпустку. Через тиждень свято Ханука, і всіх співробітників женуть відпочивати. Примусово. Що стосується примусових відпусток — це невеликий мінус, з яким мені доводиться миритися. Ці відпустки оплачувані, але натомість я не можу взяти відпустку в будь-який інший час року. Ну, лише якщо екстрено, якщо щось станеться з близькими, якби вони жили за кордоном. Ханука зазвичай відбувається в грудні, але точної дати немає, бо розрахунок ведеться за місячним календарем, як у мусульман. Але зазвичай свято виходить або дуже близько, або збігається з Різдвом і мусульманським Раджаб. У цей час зазвичай гарно прикрашають вулиці, все сяє. Прикраси зазвичай трохи змішані з різдвяними, попри те, що ці свята не мають зв’язку один з другим. Просто представники кожної релігії прикрашають свої території по-своєму, а оскільки багато з них живуть поруч, тож виходить таке. Але вибратися на прогулянку в ті райони, де справді красиво, у мене цього року не вийде через… так, через роботу. Я не шкодую, просто раз на рік хочеться закрити цей гештальт. Цього разу перехочеться :)

Сьогодні у мене невеликий допис, і тут я з вами прощаюся щонайменше на тиждень. У робочий час писати дописи не завжди просто, але подивимося як складуться обставини. Всім удачі!