Сокира-помічник.

Вітаю, шановне панство! 💙💛

Так, так, це дійсно я з сокирою в руках. Вам страшно?
Не бійтесь, я добрая)))

Це ми сьогодні нарешті змогли поїхати в майстерню чоловіка за довгий час, бо тепер ми на своїй машині.
Дороги сходять разом зі снігом і ми ледь не залишились без коліс.
А коли приїхали, не змогли відкрити двері. Бо знизу був товстелезний шар льоду.
У чоловіка хворе серце - пече в груді коли робить , а зараз ще й падагра бьє.
Але в нього є Я)))
Добре, що в багажнику завжди є сокира. Подовбала я льод, змогли відкрити двері. Повиносила той лід лопатою. Справилась)

Прийшов з заводу чоловік, каже треба зробити пристосування для зажиму тканини, щоб її розтягнути. Зним ще декілька інженерів. Думали-гадали: досками, полосками.
А я взяла і придумала їм - це треба зробити по двома уголками металивіх з обох сторон, а між уголками зажати тканину.
Фото не зробила, але я молодець і отримала похвалу від чоловіків)

Зранку йшов сніг, потім дощ - погода так собі. Але у погоди нема поганої.
Вчора я варила ввечері борщ. Я вже забула коли варила таке останній раз. Пообідали ним і в мене мало залишалось вже часу, щоб починати якусь роботу, бо не зможу сосредоточитись.

Тому я взялась за просту справу. Упаковувати колекцію по-новому. Не просто в бумагу чи пупирку, яка постійно розвертається, займає зайве місце. Не пам'ятаю чи показувала вам вже таку упаковку.
Все просто: на клаптик нетканної тканини, яку виробляє завод, я кладу пупирки пару шарів, потім пришиваю мотузочки. Вкладаю в це виробв, завертаю та зав'язую. Приклеюю назву виробу і мені ясно що в тому згорточку.

Так вже закінчила коробок з виробами Баранівського порцелянового заводу.

Хочу якомога швидше зробити таке пакування коллекції, бо так і зручно і надійно переміщати, якщо знадобиться.
На коробок наклею файл з фоточками виробів, щоб бачити все не відкриваючи.

Дивимось зараз з чоловіком серіал "Йєллоустоун". Ох, і круті характери та вчинки, лихі теж...

(25.02.2026)