Як ми відкривали сезон катання із засніженої гірки
Графіки спочатку роблять – «щоб не сварились люди», а вночі змінюють – «пересплять та заспокоються» 😁. Тож світла скоріше нема, ніж є. Але це нам не заважає. Звичайно, я швидше б зробила домашні спари зі світлом, але мені не залишили вибору. Хоча я поставила собі завдання - нікуди не поспішати! Нічого не станеться, як що я не зроблю якісь прави в цьому році. Зроблю в наступному! І чого через це перейматися?
Вдень на вулиці трішки йшов сніг та дув вітер. Нікуди не хотіла йти, навіть носа висовувати. На вечір з сином вирішили вийти. Хоч вітер був, але не такий вже стрімкий, як вдень.
Пішли шукати в магазини льодянки. Зайшли в «Аврору». В додатку пишуть, що залишилась одна, але її не було. Продавчиня так і сказала, що ви ж розумієте, що ця льодянка вже у когось вдома. Тому ми пішли до іншого магазину «Дитячий світ».
В Дитячому світі теж нема світла, як і в нас. Темінь. Я зайшла і кажу – Ауууу))). Продачиня каже: заходьте, всі на місці)). Добре, що термінал працює, тому що в мене тільки кредитка, готівки нема)).
Купили ми в цьому магазині льодянку. Задоволені пішли святкувати у Сімейну пекарню. От тільки чаю там не було. Тому ми купили дві булочки з манговою начинкою та гречаного хліба. Посиділи погрілися перед великими справами)). До мене не дійшло, що в них можна було нагріти булочки у мікрохвильовці, тому що в них були генератори. Я вже потім це зрозуміла. Наступного разу нагріємо булочки)). От же… з цим світлом…
Великі справи це катання з гірки на льодянці. В нас на районі є дві класні гірки, з яких класно кататися на санчатах. Санчат поки в нас нема. Вони стоять в гаражі. А льодянка підходить до мого тинейджера)). Помандрували через пів району на гірку.
А там і дітей, і дорослих – багато! Кожний рухається в свою чергу, щоб нікого не зачепити.
Спостерігала за маленькою дівчинкою рочків з три. Всілась на штанці і просувалася з гірки)).
Тож і ми стали поруч зі всіма. Малий всівся на льодянку, спочатку спробував збору гірки, а потім пішов на велику)).
Вже почало значно темніти. На районі світла нема, сонце заходить, а ми розважаємось)). Я б і сама прокаталася, але в мене біла куртка, та я не бачила, щоб дорослі каталися)).
Коли йшли додому, ледве йшли. Заморилися. Скрізь темно, але місяць освітлює дорогу. Малий радів початку таких! новорічних канікул. Всю дорогу казав, який він був задоволений сьогоднішньому дню. Задоволений снігу, якого не бачили вже декілька років. А ще тому, що світло вимкнули😆, та тому що накатався на льодянці)). Емоції зашкалювали)).