Кухня, кухня і ще раз кухня.

Ну, я як завжди знайду собі роботу, щоб не сидіти на місці. Хоча, здавалося б, хотілося просто відпочити, але руки самі тягнуться до справ. Тим паче, спалося сьогодні так собі. Прокинулася від того, що чомусь дивно болять руки й ноги. Лежала й думала, що ж я такого вчора робила, що воно все тепер ниє? Але врешті-решт знову заснула.

А вранці думала спокійно доварити варення — аж тут дзвінок від батьків: «Продаються дуже дешеві огірки!» Ну, я й кажу: «Беріть, буду закривати, бо тих п'яти баночок мені точно мало». Привезли мені аж десять кілограмів і все це добро завантажили.

Що ж робити — почала мити банки. Скільки їх у мене було, всі пішли в хід. Ті баночки, що під огірки, я особливо не стерилізувала, бо все одно буду стерилізувати їх уже разом із вмістом. А от банки для варення поки залишила недоторкнутими. Хай стоять до завтра, коли вже остаточно доварю варення, тоді й простерилізую. Сьогодні просто фізично не встигла б.

Поки перемила цю гору огірків, поскладала, зварила маринад, залила та ще й простерилізувала — в хаті стояла така духота, що дихати було просто нічим. А після цього всього треба ж було ще вечерю готувати й прибирати за собою на кухні. Взяла пилосос, пройшлася по кухні, а потім і по всій квартирі. З одного боку, це навіть добре: зайняла себе справами, щоб зайві думки в голову не лізли.

На вечерю особливо заморочуватися не стала — дістала заморожені котлети, посмажила, і на тому все. Хоча за планом збиралася ще зробити кабачкову ікру, але сил уже зовсім не залишилося. До того ж треба було ще варити кашу котам, а це знову час біля плити. Коротше кажучи, мій день склався за формулою: кухня, кухня і ще раз кухня.

До речі, згадувала про іграшки, які повісила на балконі. Вони там провисіли вже два дні, а подушка все одно всередині сира — наповнювач ще не просох повністю. Думаю, з іграшками ситуація схожа, тож хай висять далі, продовжують сохнути на спеці.

Увечері вийшла до водномату набрати води, але навіть на вулиці було неможливо знаходитися, тому що неймовірна спека. І відчуваю, що завтра буде точно такий самий день, бо баночок на всі огірки не вистачило, плюс треба добивати варення. Словом, знову мене чекає царство каструль і банок. Не знаю, як це все витримаю, але витримаю. Сама ж усе це затіяла, тож куди діватися. Все буде добре.