Погодні гойдалки, порожній холодильник і неочікуваний вихідний у тиші

День на день не припадає. Мені ці погодні гойдалки добряче вдарили по голові: як почала боліти зранку, так до вечора й трималася. Таке відчуття, ніби таблетки — підробка, бо жодні не заступилися за мою бідну голову.

Аж нарешті ввечері з’явилася надія, що мене все ж таки попустить. Так воно й сталося, хоча десь там далеко я ще відчуваю напругу. Та й серце трішки вередувало, що мене геть засмутило. Такі метеозалежні дні — це справжнє випробування, особливо коли накладається стрес від війни та побутові справи. Добре, що хоча б зі світлом та тишею сьогодні пощастило, це справді допомагає трохи видихнути.

Все ж таки довелося піти до магазину по продукти, бо холодильник був зовсім порожній. Останнім часом він у мене все частіше пустує. Купила, як зазвичай, стандартний набір: хліб, яйця, ковбасу, вершкове масло. Докупила овочів на вінегрет, куряче філе та гомілки для супу й рублених котлет. Можливо, так протримаюся ще тиждень.

За сином приїхали мої батьки й забрали його до себе на вихідні, що дало мені змогу відпочити в тиші. Та й зі світлом нас сьогодні побалували — цілу добу не вимикають. Напевно, вже полагодили мережі після обстрілів нашої країни терористами-росіянами.

Дивно, як мало людині потрібно для щастя: трохи тиші, повний холодильник і світло у вікнах. Попри те, що здоров’я інколи підводить, ці маленькі перемоги над обставинами додають сил. Зараз головне — виспатися, поки голова нарешті дала спокій, а за вікном тихо. Завтра буде новий день, і я сподіваюся, що він буде набагато лагіднішим для мене.