День, коли помідори правили світом. Помідорний марафон))

Ну що ж, ніч пережили — будемо і далі жити.
Сьогодні у мене був день, повністю присвячений консервуванню. Зранку прокинулася — і ще нічого не планувала, бо робота до мене має прийти як натхнення. А щоб з'явилися сили щось мислити й робити, треба спочатку добре поснідати. Після сніданку в голові все склалося в чіткий план, як табличка множення. Спочатку дрібна робота, як-от принести води та винести сміття, а потім — пошук помідорів.

Спочатку я узгодила з батьками покупку помілорів. Мама сказала,що батько теж хоче консервувати. Знайшла один номер телефону, де в об'яві говориться, що помідори привезуть до під'їзду, але там помідори мали привезти аж у неділю, та й «сливок» не було — більше рожевих, ніж червоних. Тож я вирішила сходити до сусідки на перший поверх, бо бачила, що їй привозили гарні овочі. Вона дала номер телефону, я передзвонила — і о диво, мені сказали, що привезуть усе за 30 хвилин! Це була справжня краса.

Машина приїхала навіть трохи раніше, і я купила 30 кг помідорів: 25 кг «сливок» і 5 кг рожевих. Була дуже задоволена. Рожеві ми відразу почали їсти, бо дуже хотілося, а «сливки» відклала для консервації. Для цього використала всі баночки, що були вдома, а за іншими треба буде ще їхати в гараж. Перед цим ще довелося збігати до магазину по сіль, оцет та чорний перець, щоб усе було готове і я не переживала, що чогось не вистачає.

Коли я почала закривати баночки, розговорилася з батьком. Він питає: «А може, і мені купити 10 кг?» Я питаю: «Навіщо, якщо я вже купила 30?» Він спочатку не зрозумів, навіщо так багато. А я пояснюю: по-перше, щоб і їсти було що (краще хай у холодильнику буде 2 кг помідорок, ніж бігати на базар), а по-друге — для закруток. Кажу: «Будь ласка, бери, закривай, я тільки своє відділю, а інше — твоє, або зробимо томатний сік». Батько, мабуть, через вік спочатку не зрозумів логіки: то йому треба, то не треба... Але я нікого не примушую, просто він сам сказав, що хоче попрацювати. Ну, зрештою, я виділила йому 10 кг як він і хотів, інші залишаться мені.

Що я зробила сьогодні? По-перше, законсервувала баночки, а по-друге — замаринувала помідори, щоб їсти вже завтра. Зняла з них шкірку, зварила маринад, охолодила, залила — і завтра зранку вони вже будуть готові. Ще докупила в магазині солодкого перцю, бо завтра в планах зробити соус для яєчні — шакшуку. А коли батько закриє свої помідори, я, напевно, візьмуся за томатний сік.

Чому купувала так багато? Бо по 20 грн за кілограм — це просто як насіння, дуже дешево! Розумію, що на наступному тижні буде дорожче, тож краще взяти зараз.

Коли я все закінчила, то нарешті заспокоїлася і тільки тоді зрозуміла, як же втомилася. Вийшла на балкон із чашкою чаю, видихнула: «Фух!», — після такого трудового дня по-іншому і не скажеш. Втомлена, але задоволена. На сьогодні все, відпочиваю і більше ні про що не думаю.

Бажаю всім тихого і мирного вечора!

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗

Відео мого сина на YouTube.