Світло дали на 3,5 години. Про домашній затишок, кота Матроса та маленькі радощі

Дали світло на 3,5 години. Далі вже буде тільки вночі, тому поспішаю написати цей пост.

На вулиці справжня ожеледиця — при мінусовій температурі вночі йшов дощ. Добре, що вчора я все встигла зробити й купити, тож виходити з дому не потрібно. Двірник сумлінно посипав доріжки піском. Машин на дорогах майже не видно, а ті, що є, ледве повзуть. З даху інтенсивно капає вода... У таку погоду найкраще залишатися вдома.

Вчора ввечері та сьогодні зранку займалася домашніми справами. Як завжди, більшість часу провела на кухні. Поставила в духовку курячі гомілки, посипавши їх чорним перцем та часником. На гарнір приготувала звичайний рис. Поки все готувалося, аромат часнику розійшовся по всій хаті — неймовірна смакота! У такі моменти розумієш, що б не відбувалося за вікном чи в енергомережі, домашній затишок і смачна вечеря — це головне для заспокоєння мого внутрішнього стану.

Ще зробила салат до вечері: пекінська капуста, морква та зелена цибуля. До речі, цибуля на підвіконні проросла й стала такою великою та зеленою – вийшов такий собі капустяний вітаміний салат.

Була в нас і маленька пригода. Вчора син впустив мобілку між ліжком і стіною. Спочатку дуже засмутився, але я заспокоїла його — пообіцяла, що як тільки дадуть світло, обов’язково дістанемо. Сьогодні взялися за справу. Виявилося, що це зовсім легко. Відсунули шухляди з під ліжка, і син сам зміг дотягнутися до телефона. А заодно знайшли за ліжком ще й купу котячих іграшок.

Коти ж, побачивши великі коробки, це ті сам ящики, були просто на сьомому небі від щастя. Матрос перший заскочив у ящик і почав там виробляти такі перекиди, що ми не втрималися від сміху. Кумедно було за ним спостерігати. Сміялися від душі))

Зараз, поки є світло, син займається уроками. Тато допомагає йому розібратися з математикою, а в мене з’явилося трішки вільного часу, щоб написати пост.