Відпочинок на дачі з самоваром / Dacha Relaxation with a Samovar

Сьогодні день видався настільки насиченим, що я під вечір ледве ноги переставляю, але на душі так добре! Все почалося з мого улюбленого ритуалу: прокинулася рано, поки тиша, заварила чай і пішла на балкон милуватися весною.

Планували поїхати на дачу. У сина вихідний, а чому б і ні. Тільки почали збиратися на дачу, як почалися пригоди. Приїхали електрики щось лагодити в під’їзді, і світло — клац! — вимкнулося і відразу ввімкнулося. Але цього вистачило, щоб у сина згас комп’ютер. Бідна дитина так розстроїлася, у нього цей страх перед відключеннями ще з зими залишився. Прибіг до мене весь у паніці, але я заспокоїла, пояснила, що то майстри просто кнопку переплутали. Світло з’явилося, він зрадів і побіг далі займатися своїми справами.

На дачу ми підготувалися ґрунтовно: наварили картоплі в мундирах, купили сардельок, кетчупу, печива. А ще мені страшенно захотілося чаю з самовара! Знаєте, такого справжнього, на дровах. Попросила батьків заїхати в гараж і забрати наш старий самовар. Він у нас ще від моєї бабусі залишився.

На самій дачі я влаштувала справжнє полювання. Тільки полювання на тюльпани)). Пішла гуляти по закинутих сусідніх ділянках, які вже так заросли, і там побачила різні тюльпани. Доводилося продиратися крізь хащі. І там, серед бур’янів, я побачила їх. Красиві, яскраві, вони ніби чекали, щоб їх хтось врятував)). І це була я). Особливо мене вразив один фіолетовий. Такий малесенький, мабуть, від того, що за ним роками не доглядали.

Я взяла лопату та пішла їх викопувати. Знаю, що тюльпани зазвичай пересаджують восени цибулинами, але мені так захотілося забрати цю красу собі прямо зараз, тому що восени я їх не побачу. Саджала їх кущами. Десь вийшло біля 10 різних видів: і білі з рожевим, і жовті з червоним, і вогняно-червоні. Найбільше мене порадувало, що син теж підключився. Сам захотів допомогти: носив лопату, саджав та загортав землю руками… Це було так класно — бачити, що йому теж цікаво садити квіти.

Поки я возилася з тюльпанами, дідусь чаклував над обідом. Минулого разу він нам і картоплю, і сосиски спалив, але сьогодні все вийшло ідеально — підсмажив на вогнищі до золотистого кольору. Потім ми розпалили самовар. Спочатку думали, що зламався, а виявилося — води замало налили. Коли він нарешті зашумів, ми посідали на пеньках і пили той чай. Це не порівняти з домашнім! Смак неймовірний, лісовий якийсь. І чому так?))

Додому приїхали втомлені, брудні, як справжні селяни. У сина ноги в кросівках чорні, у мене під нігтями земля… А тут ще й води вдома ні краплі, щоб попити. Довелося з останніх сил йти до водомату по воду. Але навіть після цього я не заспокоїлася, поки не наготувала вечерю. Насмажила гречаників, відварила рису, щоб холодильник не був порожнім. Не можу я, якщо холодильник порожній.

Тепер сиджу з обвітреним червоним обличчям (сонце сьогодні добряче припекло), дивлюся на величезний букет бузку та тюльпанів на столі й почуваюся абсолютно щасливою. Один такий день на природі.

==========================

Нове відео мого сина на YouTube.

My son has a new video on YouTube.

============================

Today was so busy that I can barely move my legs this evening, but I feel so good inside! It all started with my favorite ritual: I woke up early while it was quiet, brewed some tea, and went to the balcony to admire the spring.

We planned to go to the dacha. My son has a day off, so why not? Just as we started getting ready, the adventures began. Electricians arrived to fix something in the hallway, and the lights—click!—went off and immediately back on. But that was enough for my son's computer to shut down. The poor kid was so upset; he’s had this fear of power outages since winter. He ran to me in a panic, but I calmed him down and explained that the workers just hit the wrong button. The light came back, he cheered up, and went back to his business.

We prepared thoroughly for the dacha: boiled some potatoes in their jackets, bought sausages, ketchup, and cookies. And I desperately wanted tea from a samovar! You know, the real kind, wood-fired. I asked my parents to stop by the garage and pick up our old samovar. It’s been in our family since my grandmother’s time.

At the dacha, I went on a real hunt. Only it was a hunt for tulips)). I went for a walk through the abandoned neighboring plots, which were so overgrown, and there I saw various tulips. I had to push through the thickets. And there, among the weeds, I saw them. Beautiful, bright, they seemed to be waiting for someone to save them)). And that person was me). I was especially struck by a purple one. It was so tiny, probably because it hadn't been cared for in years.

I grabbed a shovel and started digging them up. I know tulips are usually transplanted in the fall as bulbs, but I really wanted to take this beauty for myself right now because I won't see them in the fall. I planted them in clumps, about 10 different species: white and pink, yellow and red, and fiery red. What pleased me most was that my son joined in too. He wanted to help: he carried the shovel, planted them, and tucked the soil in with his hands... It was so cool to see him interested in planting flowers.

While I was busy with the tulips, Grandpa was working on lunch. Last time he burnt both the potatoes and the sausages, but today everything turned out perfect—he grilled them over the fire to a golden brown. Then we lit the samovar. At first, we thought it was broken, but it turned out we just hadn't poured enough water. When it finally started whistling, we sat on tree stumps and drank that tea. You can't compare it to home-brewed tea! The taste was incredible, like the forest. I wonder why that is?))

We came home exhausted and dirty, like real villagers. My son's feet in his sneakers were black, I had dirt under my fingernails... and to top it off, there wasn't a drop of water at home to drink. I had to use the last of my strength to go to the water machine. But even after that, I didn't rest until I cooked dinner. I fried some "grechanyky" (buckwheat meat patties) and boiled some rice so the fridge wouldn't be empty. I just can't stand it when the fridge is empty.

Now I’m sitting here with a sunburnt face (the sun was quite strong today), looking at a huge bouquet of lilacs and tulips on the table, and I feel completely happy. Just one of those days in nature.