Вшанування аварії на ЧАЕС

Добрий вечір! 2026 рік в Україні офіційно проголошений Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
40 років аварії на ЧАЕС. 40 років пам’яті… У переддень трагічної дати ми згадуємо про людей, що своїм здоров`ям та життям захистили нас. Ми не маємо права забувати про людей, що спасли людство від “мирного” атому.

Ситуація зараз ЧАЕС залишається напруженою через постійні атаки на енергосистему України:

• у січні 2026 року ЧАЕС тимчасово втрачала зовнішнє живлення через російські удари по інфраструктурі.

• у лютому 2026 року російський дрон пошкодив зовнішню частину захисного укриття (Арки).

• попри пошкодження, радіаційний фон на станції та в місті Славутич наразі залишається в межах контрольованих норм.

Чорнобильська зона продовжує трансформуватися у «унікальний природний резерват»:

• дослідники фіксують повернення рідкісних видів. Цієї весни спостерігали раннє пробудження єнотоподібних собак та активну міграцію лелек, що свідчить про зміну клімату, яка впливає навіть на закриту зону.
• вона дедалі більше сприймається не як «мертва земля», а як жива лабораторія для вивчення того, як екосистема адаптується до радіації та відсутності людини.

Головні ризики 2026 року:

• зона відчуження залишається об'єктом підвищеної небезпеки через близькість до кордону та ризики повторних провокацій. Нацгвардія у 2026 році додатково посилила охорону периметра.
• через замінування територій гасіння лісових пожеж у зоні залишається вкрай складним та небезпечним завданням для ДСНС.

Пам'ять про ліквідаторів 1986 року сьогодні є нашим головним аргументом у спілкуванні з МАГАТЕ та світовою спільнотою щодо безпеки Запорізької АЕС. Ми кажемо: «Ми знаємо ціну помилки, бо наші батьки платили за неї життями».

Пам'ять про ліквідаторів — це не лише про квіти біля пам'ятників 26 квітня чи 14 грудня. Сьогодні, у 2026 році, коли Україна знову стоїть перед викликами ядерного тероризму, ця пам'ять трансформується з «архівної» у «живу та дієву».

Чорнобиль сьогодні — це нагадування про те, що ядерна безпека є крихкою, а «мирний атом» вимагає постійної пильності, особливо в умовах сучасної війни.

Для Кривого Рогу ця пам'ять особлива, адже тисячі криворіжців — працівників заводів, шахтарів та медиків — були серед перших, хто відправився на ЧАЕС.
Місця вшанування у Кривому Розі залишаються живими центрами громади, де проводяться не лише офіційні заходи, а й зустрічі родин ліквідаторів.
Вони зупинили невидимого ворога, щоб ми могли жити сьогодні. Це борг, який неможливо виплатити повністю, але який ми зобов'язані пам'ятати.