Буденний день під час війни

Привіт, друзі. Знову користуюся нагодою писати дописи заздалегідь. Можливо, це буде просто нотатка, а можливо — повноцінний допис. Не знаю, чи ще дописуватиму наприкінці дня — може, не буде настрою. Він і зараз не надто особливий. Але, як я вже казав, час є — чекаю малого з тренування з футболу, тож можна щось написати.

Щойно в нас була повітряна тривога. Писали, що на Львів летіли два «Кинджали». Мер Львова Андрій Садовий особисто повідомив, що обидві ракети було збито. Я чув один дуже гучний вибух — це вся інформація, якою володію особисто.

Ми навіть не знали, чи буде сьогодні тренування з футболу, бо під час тривоги воно, звісно, не могло відбуватися. Але треба було знати заздалегідь, адже добиратися на тренування не так просто — особливо в теперішню погоду. Дороги розкисли, сніг ще не розтанув, під ногами снігова каша.

На тренування я пішов із Маркіяном, бо мав ще забрати посилку з Нової пошти. Прийшли стопери для дверей — для всіх п’яти. Поки що в нас їх не було, тож користувалися імпровізованими: підкладали щось м’яке, якісь пакунки чи коробки. Бо молодший син дуже розганяється і лупить дверима, тож може пошкодити шпалери або й залишити вм’ятину в стіні. Колись Маркіян уже так зробив — невеличка вм’ятина досі є, я її так і не зашпаклював. То ж це як нагадування.))

Сьогодні вдень було доволі тепло, все тане. Зараз уже холодніше — не мороз, але тягне сирістю. Небо красиве.

Шукаю скляні полички. Не думав, що скло таке дороге. У мене є ще одна ніша — якщо пам’ятаєте, раніше я згадував про нішу під дахом в еркері, де зробив шафу для одягу. А тепер є інша — це колишні двері, які замурували після перепланування. Там цегляна стіна, і хочемо поставити скляні полички для різних дрібничок.

Рекомендують скло товщиною 6 мм для важчих речей, а 5 мм — для чогось легкого, точно не для книжок. Порізати скло й підшліфувати передню кромку, щоб не було гостро, коштує приблизно 400 -500 грн — залежно від фірми. Різати самому — теоретично варіант, але склоріз теж недешевий, плюс час на порізку й шліфування. Виходить, робити самому не дуже вигідно.

Поки альтернативи не придумав, але полички точно будуть. Щось ще вигадаю — обов’язково розповім.

На цей момент — усе. Якщо ввечері станеться щось цікаве, допишу.

Дописав. Прибирав старі книжки й знайшов ось таку купюру — десять швейцарських франків. Чесно кажучи, мабуть, колись поклав її в книжку, але де саме я її взяв — не пам’ятаю. Можливо, була в якійсь іншій книжці, яку мені хтось віддав або позичав. Уявлення не маю.

Зараз, звісно, є можливість за допомогою фото визначити будь-що — перевірити справжність, рік випуску тощо. Хоча після історії з поличками я трохи з пересторогою ставлюся до таких порад. Нещодавно ChatGPT переконував мене, що полички обов’язково треба робити лише з гартованого скла, а виявилося, що такого малого розміру ніхто й не гартує — використовують звичайне скло товщиною 5–6 мм, і цього достатньо.

Тож тепер ставлюся обережніше до порад ШІ 🙂

Щодо франків — їх вилучили з обігу у 2021 році, тому в обміннику просто так не обміняєш. Але можна спробувати продати на спеціалізованих сайтах боністам — людям, які колекціонують паперові гроші. Принаймні так мені казав ChatGPT, тобто Gemini))

Звісно нічого я поки не збираюсь продавати. Цього разу поклав купюру не назад у книжку, а в блокнот. Сподіваюся, не загублю.