Dakh Daughters

Привіт, друзі! Сьогодні з дружиною побували на виступі гурту Dakh Daughters, який відбувався у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. І це був навіть не зовсім концерт у класичному розумінні, а радше перформанс, театрально-музична вистава.

На сцені — артистки, а позаду них величезний екран із потужним візуальним супроводом, який був не менш важливим, ніж сама музика. Відеоряд, світло, тексти, атмосфера, спілкування із залом — усе працювало разом як єдине ціле. Та сама «четверта стіна» між сценою і глядачем практично зникала.

Що я знав про цей гурт раніше? Напевно, те, що це щось на межі фрік-театру, кабаре й музичного експерименту. Вперше я почув їх ще у 2013 році під час Революції Гідності. Ми тоді з дружиною були в Києві, на Майдані, вже після побиття студентів, коли все стало масовим і на сцені постійно виступали різні гурти на підтримку протестувальників. Саме тоді мені запам’яталася їхня пісня «Донбас».

На цей виступ ми потрапили завдяки брату дружини — він подарував їй квитки на день народження. Щоправда, він чогось випустив з уваги, що їй більше подобається DakhaBrakha, але то не страшно, бо гурти частково пов’язані між собою (частина учасниць DakhaBrakha виступають разом із Dakh Daughters) і мають спільну естетику.

І знаєте, зі сторони може здатися, що дві години такого часом доволі важкого музичного перформансу — це складно витримати. Але в театрі все працює зовсім інакше. Це більше схоже на виставу, яка чіпляє емоційно. Музика, візуал, тексти, жарти, напруга — усе разом дуже сильно б’є по відчуттях.

Значна частина виступу була присвячена війні. Одна з учасниць розповідала, що дім її батьків залишився на окупованій території. І дуже важливо, що цей гурт багато виступає за кордоном і доносить через музику наші меседжі до іноземців. Люди приходять послухати щось незвичне й атмосферне, а потім між піснями чують про Бучу, про окупацію, про російські злочини, про геноцид українців. І я думаю, що це справді працює. Через музику, через емоцію це доходить набагато глибше.

Ще дуже сподобалася їхня пісня «Зрада» — дуже іронічна, дивна і водночас правдива. Про те, як у нас часто будь-яку подію одразу хтось називає «зрадою». Але, якщо подумати, у демократії це навіть нормально — завжди знайдеться хтось, хто сумнівається, критикує чи шукає підвох.

Ну і гумору теж вистачало. Учасниці багато жартували, місцями все було доволі провокативно, навіть трохи пошло, але це теж частина стилю гурту. Була навіть ціла пісня, присвячена лайну — і слово bullshit там повторили, здається, разів п’ятдесят 😄

Але загалом — дуже сильний виступ. Через телефон, коли потім показували дітям уривки, половина атмосфери просто губиться. Наживо це зовсім інше відчуття. Воно проникає глибоко всередину і дуже сильно доносить тему війни, нашого болю і нашої боротьби.