Допис за вчора
Привіт, друзі! Я тут отримав "наганяй", що вчора не опублікував допис ввечері 😄. Починаю виправдовуватися)).
Я сьогодні зловив себе на одній думці, коли відповідав на коментар. Коли ти приходиш ввечері втомлений після роботи і треба писати допис, але дуже не хочеться, то все одно сідаєш і пишеш. Я переважно роблю це ввечері, коли всі вже лягають спати, ніхто не заважає і можна спокійно зібрати думки.
І зовсім інша справа, коли повертаєшся після зустрічі з друзями. Особливо з тими, кого давно не бачив і кого щиро радий бачити. Після такої зустрічі хочеться просто розслабитися, а не сідати за ноутбук і щось вигадувати.
Так було вчора. Я теж збирався написати допис, але в якийсь момент зрозумів, що якщо зараз відкрию ноутбук, то просто покладу на нього голову і засну, як на подушці. Тому вирішив відкласти все на сьогодні.
Можливо, сьогодні навіть напишу два дописи. А якщо ні, то хоча б цей уже буде готовий.
До речі, вчора я планував написати зовсім про інше. Останнім часом мені якось не дуже хочеться розповідати про те, як минув день, особливо коли нічого надзвичайного не відбувається. Більше тягне на якісь конкретні теми. Наприклад, як нещодавно про дощових хробаків.
А вчора хотів написати про яблуню, яка зацвіла вдруге. Не всі дерева, звісно, а одна конкретна яблуня. На ній уже висять маленькі зелені яблучка, і водночас знову з'явилися квіти. До речі, щось подібне я помічав і торік, навіть фотографував.
Але вчора було дуже похмуро й сіро. Фото вийшли не надто вдалими, тому я вирішив відкласти цю тему. Можливо, ще повернуся до неї пізніше.
Натомість день склався зовсім інакше. Відбулася незапланована зустріч із старим побратимом. Ми довго згадували спільні часи. Ті моменти, коли були разом і не знали, що буде не те що завтра, а наступної миті. Час пролетів швидко, а ми ще не встигли на останню маршрутку, на таксі їхати не хотілося, бо зараз такі ціни, що ну його, то ж ми зі шваґром доїхали автобусом якомога ближче додому, а тоді ішли пішки. Під вечір потепліло, навіть душно стало, то коли я прийшов додому, то був і втомлений, і розслаблений водночас, то ж ця подвійна комбінація мене і подолала)).
