Кавуни та інше

Привіт, друзі! Сьогоднішній мій допис вийшов ненавмисно продовженням учорашнього — знову про врожай, запаси на зиму і все таке. Я цього зовсім не планував, просто зазвичай фотографую дуже мало, а сьогодні подумав: треба зробити якісь фото для допису, бо навіть не знаю, про що писати.

Насправді особливо й нема про що. Робочий процес поступово стабілізується, все вже більш-менш нормально, але робота одноманітна, тому й розповідати про неї особливо нічого.

Тож за обідом ми з дружиною згадали про кавуни, і я пішов їх сфотографувати. Цього року їх посіяла, як і торік посіяла моя мама, хоча доглядаємо більге ми з дружино, бо це ближче до нас. Минулого року вони в нас так і не дозріли, а цього року дуже сподіваємося, що все вийде.

Тим більше що клімат у нас на Львівщині, та й загалом на заході України, останніми роками стає дедалі спекотнішим. Тож шанс виростити нормальні кавуни вже далеко не такий примарний. У нас навіть чимало фермерських господарств їх вирощують, причому начебто непогано виходить.

Буде цікаво спробувати свої. Є два сорти, назв я, звісно, не знаю. Один більш схожий на класичний кавун — темно-зелений, смугастий. А другий світліший, майже весь рівномірного кольору і більше нагадує якийсь гарбуз чи кабачок. Хоча на фотографіях в інтернеті я бачив, що всередині він такий самий червоний, як звичайний кавун.

А потім я вже й забув, що фотографував кавуни, і вирішив зробити ще кілька знімків))).

На сходах лежали зібрані помідори в пластиковому ящику, поруч у відрі — огірки, які дружина назбирала для квашення. А ще сушилася недавно викопана цибулька з городу — своя, домашня.

Ну і нарешті сьогодні я добрався до газону.

Останнім часом стільки працював, що трава біля хати вже добряче позаростала. Та й, чесно кажучи, не дуже хотілося витрачати вільний час на косіння. Але в якийсь момент усе це вже стало виглядати занадто неохайно.

Оскільки робочий процес трохи нормалізувався, вирішив таки знайти час і покосити. Сьогодні скосив частину, трохи залишив на завтра і, мабуть, ще щось доведеться залишити на післязавтра.

Бо трави біля хати в мене дофіга. Ну, формально це газон, але насправді просто трава, яку треба регулярно косити, щоб не перетворилася на джунглі.

Отак і живемо: вдень робота, між роботою город, кавуни, помідори, огірки, а ще треба встигнути покосити ту всю траву. А потім із цього всього якось складається щоденник і на це потрібно трохи видерти часу, якого завжди бракує.

На добраніч, друзі! Мирної ночі!