Мокра передріздвяна Валенсія

Привіт, друзі! Сьогодні я вирішив написати й опублікувати свій допис трохи раніше. Причина проста — сьогодні я сам із трьома дітьми, бо дружина відпросилася на зустріч із подругами. Одна з них приїхала з Великої Британії, і вони дуже давно не бачилися, тож у них запланована справжня «дівчача ніч».🤪 Відповідно, ввечері я вкладатиму спати Максима, а він навряд чи відпустить мене писати допис у звичний для мене час — десь у районі півночі. Тому пишу зараз.

Сьогодні я планував розповісти вам про другу частину нашого першого повноцінного дня у Валенсії. Прилетіли ми туди напередодні ввечері, але той вечір я не дуже зараховую як день у Валенсії — радше це був день у Кракові. Він був більше наповнений польським вайбом, прогулянкою центром міста та відвідинами королівського замку Вавель.

Отже, як я вже писав, перший день у Валенсії був дощовим. Дощ ішов доволі сильний, і прогулянка, яку ми здійснили до обіду, завершилася тим, що ми ґрунтовно промокли. Довелося повертатися «додому» — на квартиру, яку ми знімали, — щоб просушитися.

До речі, опалення в Іспанії зовсім не таке, як звичне для нас. Навіть узимку там доволі тепло за мірками українських зим. Я припускаю, що температура рідко опускається нижче +10 °C, хоча досліджень не проводив. Коли ми були у Валенсії, температура трималася в межах +14…+17 °C, і це приблизно за тиждень до Різдва, коли в нас зазвичай уже сніг і мінус.

Але для екстрених випадків іспанці все ж використовують обігрівачі. На нашій квартирі було два електричних, і саме ними ми скористалися, щоб просушити мокрий одяг і навіть взуття. Загалом ми провели вдома приблизно 4–5 годин: пообідали, подивилися фільм із телефона, а ближче до вечора вже могли знову виходити гуляти.

Дощ помітно послабшав, але повністю не припинився. Оскільки свій дощовик я випадково порвав, цього разу взяв парасольку. Моя дружина теж під парасолько, а дві наші супутниці йшли в дощовиках. До речі, одна з них купила дощовик прямо у Валенсії — він обійшовся їй здається в 3 євро. Свій я купував удома в «Аврорі» за 40 гривень, але якість у нього була значно гірша.

Дощовики й парасольки нам ще знадобилися: вулиці залишалися мокрими. Але саме ввечері місто виглядало особливо красиво завдяки вуличному освітленню. Його було дуже багато, особливо різдвяних гірлянд і вогнів. Саме ввечері відчуття наближення Різдва стало значно сильнішим, адже вдень на фоні пальм та мандаринових дерев цей настрій майже губився.

Звісно, пальми нікуди не зникли й увечері, але акцент уже робили ялинки, яких було доволі багато. Місто сяяло святковою ілюмінацією. Мене вразила одна цікава деталь: на верхівці майже кожної ялинки була п’ятикутна зірка. Це мене неприємно здивувало. Чесно кажучи, я завжди вважав, що п’ятикутні зірки на ялинках — це спадок Радянського Союзу. Такі ж символи ще довго використовували й у нас люди, травмовані колоніальним минулим та русифікацією.

Для України ж більш типовою є різдвяна шестикутна зірка або ж ангелики. Тим не менш, в Іспанії таких п’ятикутних зірок було багато. Також ми бачили кілька різдвяних шопок, які додавали святкового настрою й нагадували, що Різдво вже зовсім близько.