Недільний пікнік
Привіт друзі! Сьогодні, поки дружина поверталася з Карпат, вирішив ввечері сходити з дітьми на пікнік. Погода була гарна, другий день поспіль просто чудова — тепла, сонячна. І от ввечері ми нарешті зібралися. Взяв ще таку спеціальну ковдру, ну чи не ковдру — не знаю, як це правильно назвати. Купили її десь, здається, з Китаю замовляла дружина. Таке покривало для пікніків: легке, легко чиститься і багато місця не займає.
Спочатку думав поїхати велосипедами кудись далі у поля, але Маркіян не хотів їхати, щоб не втомлюватися на своєму маленькому велосипедику. А везти його на своєму велосипеді я б уже не ризикнув, бо по полях може знову гепнутися десь на каменюці чи цеглі, яким часто підсипають ґрунтові дороги, та й знову проб'ю колесо. Він зараз уже багацько важить.
Зрештою вирішили просто піти погуляти на «маслючкове» поле неподалік від дому. Про нього я вже писав у минулі роки, як ходив туди маслюки збирати. Якраз зараз приблизно той період, тому подумав: може, заодно гляну, чи не з'явилися якісь грибочки. Хоча особливо не сподівався, бо, незважаючи на те, що минулого тижня трохи крапав дощик, сильного дощу не було, а грибам, особливо в полі, потрібна нормальна кількість вологи.
Так і виявилося — скільки там не ходили, знайшли тільки кілька порохнявок. А от для пікніка місце знайшли більш-менш гарне, буквально хвилин за п'ять ходьби від дому. Розстелили наше покривало, погризли крекери, потім ще з'їли пачку печива, запили водою, яку принесли із собою. Ще хвилин пів години просто подуркували, пограли в загадки.
А потім подзвонила моя сестра, що вона теж гуляє з дітьми, і ми пішли до них назустріч. І випадково зустріли там у полях мою першу вчительку. Вона зараз навчає мого племінника. Як виявилося, у неї там десь є город, де вони вирощують всяку городину — гарбузи, якусь картопельку та інше. Вона якраз приїхала в поле забрати овочі та позбирати врожай.
Тож ми просто трохи постояли, поговорили. Дивна трохи вийшла зустріч, точніше геть випадкова, бо насправді там доволі безлюдно: ми просто вийшли погуляти, а вона приїхала на свій город — от так й зустрілися.
А ще хочу додати, що сьогодні зірвав ще одного кавуна. Вже іншого — не такого звичного класичного смугастого, а такого зеленого, схожого на великий огірок, світло-зеленого кольору. Зірвав його тому, що він знизу почав підгнивати. Підгнила частина була не дуже велика, я її відрізав, а решту ми порізали.
На смак він виявився трохи гіршим, ніж останній кавун, який я зірвав і про який я тут теж писав. Але він сподобався Маркіяну, мені якийсь підброджений видався, але я з'їв два шматки, Максим, який копіює МАркіяна в усьому, теж щось там гриз, лише Даринка пів шматочка лише скуштувала.
Тепер уже цікаво, чи решта кавунів будуть такі не дуже, чи все ж таки знайдеться серед них хоча б один гарний, дозрілий і солодкий кавун. 😄
