Новий Рік

Привіт, друзі! З Новим вас 2026 роком! 🎄✨

Сьогодні я вирішив написати допис трохи раніше, ніж зазвичай. Найчастіше вони виходять уже ближче до півночі, але вчора я вирішив підготуватися заздалегідь — і сьогодні теж. Бо, чесно кажучи, я дико хочу спати й зовсім не впевнений, що ввечері мав би сили щось писати й публікувати. Зараз випала хвилька — тож скористаюся нею.

Коротко поясню, чому так хочеться спати. По-перше, вчора ми зустріли Новий рік двома сім'ями, але тут без сюрпризів, лягаю я зазвичай пізно, а останнім часом і зовсім надто пізно, то ж час той самий, бо ми одразу після настання Нового року розбіглися.
По-друге, сьогодні ми прокинулися дуже рано. Річ у тім, що зараз у нас повертаються старі традиції, які колись через дивне розділення світського Нового року й «церковного Нового року» перетворилися на одне свято. Тепер цього вже немає — залишився один Новий рік.

І саме вранці на Новий рік діти ходять посівати (або «новолітувати», як кажуть на малій батьківщині моєї дружини). Наші діти ще самі не ходять — малі, їх потрібно супроводжувати. Та навіть якби я дуже хотів поспати, все одно не вийшло б: до нас би прийшли інші посівальники, тож вставати довелося б у будь-якому разі.

Цього разу по нашій вулиці ми походили недовго — зайшли лише в один двір. Потім я зателефонував до кума, хрещеного Маркіяна, у якого ми давно не були. Він сказав, що саме збирається виїжджати з дому, і в нас є буквально 10 хвилин, щоб до нього заїхати. Ми швидко сіли в машину: швагро швиденько почистив машину від снігу — і поїхали. Засіяли в нього, а далі вже не поверталися додому, а рушили до Львова — по родині: моєї, родині дружини та родині шваґра.

Для дітей це була справжня радість. Вони наколядували собі гроші на власні потреби. Колись було прийнято давати солодощі — і їх ще десь дають, але загалом ця традиція поступово відходить, бо люди переважно винагороджують грошима.

Отак і минає Новий рік — без довгого «відсипання», але з родиною, традиціями й дитячою радістю.

Ще хочу зауважити: щойно ми дочекалися 00:00 і привітали одне одного, буквально за кілька хвилин зникло світло. Але все ж Новий рік ми встигли зустріти при освітленні. Сьогодні ж знову діють обмеження — були атаки, зокрема по Волинській області, по залізничному вузлу в Ковелі. Очевидно, ворог намагається знищити залізничну логістику з Польщі до України — надзвичайно важливу для нас.

Хочеться вірити, що Сили оборони ухвалюють потрібні рішення, навіть якщо ми про них нічого не знаємо. Бо часто те, чого ми не знаємо, — це саме те, що нам знати й не належить.

Ще раз — усіх з Новим роком 🎆
Нехай він буде важким для ворога і світлішим для нас.
І нехай справедливість таки наздожене тих, хто її уникає. (Це я так завуальовано, щоб Путін здох!)