Новорічний цирк

Привіт, друзі. Сьогодні їздив з дітьми в цирк —зі старшими своїми Даринкою і Маркіяном і племінником Яремою. Власне, це було бажання Маркіяна, висловлене ще давно — мабуть, іще восени або навіть влітку. Ми з дружиною все відкладали, але коли ж іти в цирк, як не під час новорічно-різдвяних свят? Новий рік уже минув, була невеличка пауза, тож ми подивилися, що зараз іде в цирку.

Йшла вистава «Вартові мрії», і це, швидше, було гімнастично-фантастичне театралізоване дійство, ніж класичний цирк. Принаймні так сказала Даринка — що це більше схоже на театр. Мабуть, саме цим і пояснюється відносно низький інтерес Маркіяна: йому, гадаю, були б цікавіші саме циркові номери — клоуни, комедійні ситуації, як це було в цирку мого дитинства. Про тварин і не кажу — зараз їх у цирках немає, і це правильно. Тримати тварин у клітках — жорстоко, сучасне суспільство цього не толерує.

Але, можливо, комедійних елементів для дітей могло бути трохи більше, бо загалом це шоу радше для старших дітей. Дуже багато світла, музики, одна спільна історія з сюжетом. Чесно кажучи, я сам не все до кінця зрозумів, але на початку закадровий голос дещо пояснив: про різдвяну зірку, яка загоряється раз на сто років, і лише світла душа може нею заволодіти; про чорну богиню Мару, яка теж прагне її сили; і про боротьбу добра і зла.

Уся ця історія була передана через танці й трюки. Було дуже багато світла, прожекторів, ілюмінації — виглядало справді красиво. Особисто мені найбільше сподобався виступ чорної королеви, богині смерті Мари. Діти на цьому не надто зациклювалися — вони просто насолоджувалися дійством. Даринці й Яремі точно було цікаво. Маркіян же більше насолоджувався смаколиками, які ми взяли з дому: печивом і яблучними солодощами, а потім ще й чіпсами, які купили на перерві. І от коли чіпси закінчилися, Маркіян сказав: «Ідемо додому». Це, напевно, означало, що йому стало не надто цікаво. Пізніше він у цьому зізнався .

Шоу складалося з різних танців: на землі, в повітрі, на канатах. Було й кілька стрибків на батуті, і один номер з жонглюванням. Там був клоун-кіт — насправді їх було двоє, але вони так непомітно мінялися, що здавалося, ніби це одна людина. Жонглював він такими дивними предметами, схожими на саморобні пристосування: наче з пластикових пляшок відрізали верхні частини з корками і спаяли їх між собою. Технічно це складний номер, але виглядало не надто захопливо.

Фотографій я зробив багато — можете переглянути. Вони загалом добре передають атмосферу вистави: добро — у світлих, синіх тонах, зло — у темних і червоних. Зрештою, як і має бути в хорошій дитячій казці, все завершилося happy end’ом: добро і зло примирилися, всі вклонилися глядачам, і фінал був світлим.

Увечері ж, за допомогою дружини і Максима, який активно допомагав 😄, я нарешті зібрав комод у Даринчиній кімнаті. Купили ми його ще минулого тижня. Розписувати це детально й викладати фото не буду — не хочу перенасичувати допис, бо фотографій із цирку і так багато. Просто такий невеличкий пункт для себе, для щоденника.

І ще одне зауваження щодо цирку. Ми взяли квитки з дешевших — не зовсім з останнього ряду, але десь із другі з кінця. Було досить високо. А от у нижні ряди постійно забігали актори: і «чортенята», і коти, і якісь фантастичні персонажі, і «сніжинки». Дітям це дуже подобалося, і наші трохи засмучувалися, що до нас вони не добігали. У той момент у мене навіть прокинулася іскра сумління, що не взяв дорожчі квитки. Але з іншого боку, завдяки дешевшим квиткам вдалося фактично зекономити на один.

Чи вартувало брати дорожчі? Можливо, так — діти б тішилися ще більше. Але це вже врахую наступного разу, коли підемо в цирк. Можливо, вже наступного року.