Операція та вино
Привіт друзі! Якщо бути точніше, то, мабуть, правильніше було б назвати цей допис «Операція та вино». Хоча хронологічно це було б неправильно, але за важливістю, мабуть, таки правильно. Річ у тому, що сьогодні дружина поїхала з Маркіяном на операцію. Маркіяну мали видаляти аденоїди — і власне видалили. Щоправда, це зайняло трохи більше часу, ніж могло б.
Чому я раніше про це не згадував? Воно якось усе дуже швидко сталося. Хоча ми це планували давно. Ми знали, що Маркіянові рано чи пізно треба буде робити цю операцію ще відтоді, як їздили з Даринкою до лікаря. Це було ще перед її операцією. Тоді ми з дітьми поїхали до фахівця, який оглянув обох і сказав, що Даринці операцію потрібно зробити, а Маркіянові — в майбутньому, але можна трохи відкласти.
Власне, тоді я їздив із ними, і операцію з видалення аденоїдів Даринці зробили приблизно два роки тому, теж десь у цей самий час — на початку вересня. З Маркіяном ми вирішили трохи почекати, поки він підросте. Але його аденоїди почали вже надто сильно впливати на слух — він дуже сильно почав недочувати. Тож ми вирішили з цим не затягувати.
Зв'язалися зрештою з лікарем, і так сталося, що саме коли дружина була в Карпатах, він мені написав, що є вікно на операцію в понеділок. Хоча дружина написала йому, здається, лише наприкінці минулого тижня, він дуже швидко знайшов можливість. Дружина порадилася зі мною, чи відкласти операцію, чи, власне, одразу після її відпочинку братися за це і їхати із сином. Я подумав і вирішив, що краще не відкладати, бо зі слухом у Маркіяна вже справді було дуже погано, і не хотілося, щоб стало ще гірше.
Тому сьогодні дружина поїхала з Маркіяном, а я супроводжував тоді Даринку. 😄 Тобто свої ролі супроводжуючих ми виконали по черзі. Маркіяну, думаю, так було спокійніше, бо він більше "мамин" синочок)). Даринка, по класиці, татова донечка)). Ну, якось так. Хоча це, звичайно, доволі стереотипно, але, мабуть, якесь зерно істини в цьому є.
Сьогодні я просто чекав удома із Максимом, а дружина мене час від часу інформувала, як там справи. Ну а раз уже все одно був удома, то вирішив нарешті навести лад із тим вином, про яке я писав. Ми зібрали виноград, потім я його почавив — зовсім небагато, там було трохи більше кілограма. Сорт я ніяк не міг ідентифікувати, але сьогодні зібрав той жмих, і залишився фактично тільки сік.
І вирішив: скільки соку є, стільки його і поставлю на бродіння. Нічого не буду додавати — ні води, ні цукру. Вийде з того пляшка вина — то й нехай буде пляшка вина. 😄Тим більше сорт виявився сам по собі доволі солодким. Я сік спробував — справді дуже солодкий, тому вирішив, що цукру додавати точно не потрібно. Тим паче не хочу розбавляти його водою. Як буде, так і буде.
Я пробував ідентифікувати цей виноград за різними ознаками, але виявилося, що сортів у нас може бути дуже багато, навіть таких, які придатні до вирощування на заході України. Тому досі невідомо, що саме це за сорт.
От і поставив я його бродити у трилітровій банці, яка навіть наполовину не повна. Натягнув зверху рукавичку — вона через деякий час надулася, потім зробив у ній маленьку дірочку, і хай собі бродить. Може, щось із того й вийде.
А дружина ввечері приїхала і привезла морозива. Після такої операції з видалення аденоїдів дітям якраз рекомендують вживати морозиво — кілька порцій. 😄 Тож Маркіян його сьогодні поїв.
Судячи з досвіду Даринки, на відновлення має піти кілька днів. Сподіваємося, що цього разу все теж пройде нормально і, найголовніше, що після операції слух у Маркіяна покращиться.
А поки будемо просто чекати й спостерігати. Як за сьогоднішньою погодою - час від часу дощило, потім розпогоджувалося і навіть одного разу на небі з'явилася веселка.
