Пік спеки і буревій у Львові

Привіт, друзі! Схоже, що сьогодні був справжній пік спеки. Зранку в Яворові, де ми з сім'єю провели кілька днів, термометр показував аж +42 °C в тіні. Звісно, це не офіційна температура повітря, а те, що показував тещин термометр. Але від цього легше не ставало.

У нас біля Львова теж було дуже спекотно. І саме така погода зрештою завершилася несподіваною бурею.

Хоча, якщо бути чесним, не зовсім несподіваною. Синоптики вже кілька днів поспіль попереджали про грози. Спочатку обіцяли невеликі дощі, потім почали говорити про сильніші грозові фронти. Ще й показували новини з Європи, де негода вже наробила чимало біди. Зокрема, у Франції блискавка навіть влучила в Ейфелеву вежу і у фонтан.

А сьогодні знайомі зі Львова написали, що містом пронісся справжній буревій. Вітер ламав дерева, пошкодив покрівлю однієї з районних адміністрацій, а ще блискавка влучила в шестирічну дівчинку. І найстрашніше, що це сталося всього за кілька кілометрів від мого дому.

І знаєте, що найдивніше?

Мої рідні повідомили, що в нас удома практично нічого не було. Хмари проходили, кілька крапель дощу впало, але повноцінної грози так і не сталося.

Дуже шкода. Бо земля вже настільки пересохла, що кожен дощ зараз буквально на вагу золота.

Коли я сьогодні ввечері повернувся додому, то одразу побачив, як за ці кілька днів усе змінилося. Газон ще більше вигорів, земля суха, мов порох. Сестра трохи поливала город, за що їй велике спасибі, але квіти все одно довелося терміново поливати самому.

Найбільше шкода одну маленьку сосну, яку я посадив навесні. Я регулярно її поливав, але, схоже, навіть цього виявилося замало. Дуже не хочеться вірити, але, здається, спека її таки добила.

Сьогодні я повернувся додому разом із Даринкою. Дружина поки що залишилася в Яворові з Маркіяном і Максимом. Маркіян ще має пройти медогляд, після чого вони теж приїдуть додому. А Максим, мабуть, залишиться ще на тиждень, а може й на два, у бабусі разом зі своєю двоюрідною сестрою.

Сам день був дуже важким. На озеро я сьогодні вже не ходив. Чесно кажучи, просто чекав вечора, щоб їхати додому, сподіваючись, що спека трохи спаде.

Не спала...

Їхати маршруткою було дуже важко. Добре, що людей було небагато. Мабуть, спека теж багатьох змусила залишитися вдома. Хоча в цей час у тому напрямку й без того не так багато пасажирів.

Додому я приїхав зовсім знесилений. Зібрав останні ягоди полуниці, полив її. Полив також квіти, бо зазвичай цим займається дружина, але зараз її немає, тож ці обов'язки тимчасово перейшли до мене.

А завтра знову чекатимемо дощу.

Не знаю, чи він буде, але поливати все одно доведеться. Бо якщо хочеш, щоб город, квіти й молоді дерева вижили в таку спеку, іншого виходу просто немає.