Похолоднішало

Привіт, друзі. Щойно я ще був цілком бадьорий і при "тверезому" розумі, збирався спокійно написати допис… але раптом накрила така сонливість, що вирішив швидко написати й опублікувати, поки не «вирубився».

Тож почну, мабуть, у зворотному хронологічному порядку.

Увечері в нас була повітряна тривога. Останнім часом вони були рідше, а тут — нетиповий час, ще й писали про якийсь одиночний безпілотник, що прорвався у бік Львова.

Спочатку, чесно кажучи, вже майже ніхто не звертав уваги — звикли. Але потім почув «бабах». Подумав, що його збили. Та ні — з новин пишуть, що він, здається, влучив у будівлю управління СБУ у Львові. Більше нічого не знаю — ні фото, ні деталей (а якби знав, то звісне не публікував би їх у відкритому доступі). Можливо, завтра з’явиться більше інформації.

Ще сьогодні дружина їздила з Маркіяном на повторні аналізи по цукру. Вчора був підвищений показник, тож вирішили перевірити ще раз — здали кров із вени на середній рівень цукру за три місяці (забув, як точно називається цей аналіз).

Увечері прийшли результати — все добре, показники в нормі. Дружина заспокоїлася, бо була весь день як на голках. Та й я, чесно кажучи, теж переживав, просто не показував цього. Добре, що все обійшлося.

Сьогодні надворі було якось некомфортно — холодний вітер, не дуже приємно працювати. Але все одно знайшов трохи часу й доробив малину: обрізав ту частину, що залишилася, повирізав сухі гілки.

Ще зробив фото квітів. Зараз у садочку під вишнями цвітуть білоцвіти — дуже красиві. А біля підпірної кам’яної стінки розквітли примули.

Паралельно продовжую працювати над гардеробною. Робота йде повільно, бо все треба кріпити до стін. Газоблок — не найзручніший матеріал: під кожне кріплення потрібно ставити дюбелі, усе робиться не швидко. Але потихеньку рухаюся вперед.

На цьому, мабуть, все. Бо справді вже засинаю.

Добраніч вам. 🌙