Повінь посеред снігу

Привіт, друзі. Немає в мене особливого настрою писати цей допис, хоча плани були ще впродовж дня.

Коли я вийшов на двір… Хоча ні, до того я вже був надворі — довелося прокладати собі шлях серед потопу. А потім, коли вийшов ще раз, саме в розпал активного танення, побачив, що просто біля фундаменту збирається величезна калюжа талої води. Вода просто почала накопичуватися, не бажаючи всмоктуватися у перенасичену вологою землю, калюжа просто під стінами утворилася, добре, що камінь фундаменту воду не вбирає.

Я зробив кілька фото й подумав, що буде що додати до сьогоднішнього допису. Бо фото в мене є завжди (майже)— хоча вони не завжди відповідають тому, про що я планую писати.

Спершу хотів написати про погоду: усе тане, незважаючи на те, що снігу ще купа на подвір’ї. І тим більше тримається на чесному слові наша іглу — навряд чи вона довго простоїть. Хоча хто знає.

Мало б цим усе й обмежитися. І, мабуть, так і буде. Бо більше писати не дуже хочу.

Є одне питання, яке треба вирішити завтра — швидко. Але я поки не знаю, як саме. Варіанти є, але кожен із них складається з багатьох умовностей. Тож не знаю, як буду викручуватися. А може, й ніяк.

Просто це вже дістало.

Йду спати. Мирної ночі.