Пригніченість

Привіт, друзі!

У мене якийсь прямо токсикоз від поганих новин. Я вже просто не стягую. Страшно навіть так казати, бо війна триває, люди гинуть, і ховати голову в пісок, роблячи вигляд, що нічого не відбувається, теж неправильно. Але я просто вже якийсь прибитий усім цим.

І справа навіть не лише у військових втратах, бо сьогоднішня трагедія в Кривому Розі — загиблі, десятки поранених, і, схоже, остаточні цифри ще можуть зрости - це пряма атака Росії.

А останнім часом ще й постійно трапляються новини про ДТП, наїзди на пішоходів. У Києві один придурок в'їхав у зупинку, потім інший випадок. І люди гинуть уже не від ракет чи дронів, а через чиїсь секунди неуважності або бажання кудись летіти.

Сьогодні у Львові, моєму рідному місті, дві автівки збили батька з донькою. Я бачив відео. Батько, схоже, просто задивився в телефон, рушив на червоне й потягнув за собою дитину. Одна машина буквально підкинула дівчинку в повітря. Батькові, теж не, пощастило його збила інша машина, яка теж кудись мчала а обоєопинилися в реанімації.

І я дивлюся на це та уявляю себе на його місці. Бо в мене теж є дочка. Я й сам іноді, коли глибоко замислюся, можу на автоматі рушити не туди чи не помітити червоне світло — добре, що дружина або хтось поруч вчасно зупинить. І від цього особливо моторошно.
А потім ще ці історії з ТЦК, нападами, блогерами, які розкручують черговий скандал. Один малий пиздюк кидається камінням у військових, потім отримує від одного з них потиличника — і все, суспільство моментально розколюється на два табори. Одні кричать: «Як він посмів бити дитину?», інші — що дитина сама не мала права так поводитися.

А ще читаю про те, щ о ми втрачаємо наших дітей, бо ніхто ними не займається, бо тік-ток це зло, там не можливо сховатися від цієї пропаганди, російських агентів там повно, телеграми всякі теж, ніхто не займається патріотичним виховання, крім самих батьків, але якщо їм пофіг, то що? Вони ж і толерують масове ухилянтство.

А потім з'ясовується, що той самий малий ще й отримав гроші від якогось кінченого блогера-ухилянта за цей цирк.

І я просто дивлюся на все це й думаю: люди, ви серйозно?

Так, у нас є корупція. Є люди, які беруть хабарі. І в армії, і в ТЦК, і в поліції, і в будь-якій іншій сфері. Це не новина, ми живемо в цьому суспільстві.

Але іншого способу поповнювати армію в умовах війни поки що ніхто не придумав. Якщо не буде армії — нам усім гаплик. І це, здається, частина людей просто не хоче розуміти.

Бо Росія не зупиниться сама. Якщо їй дати можливість, вона піде далі. Це настільки очевидно, що навіть не знаю, що тут ще пояснювати.

Може, саме цього й хоче російська пропаганда — щоб ми самі перегризли одне одному горлянки, втратили довіру, зневірилися й просто втомилися настільки, щоб здатися.

А я, чесно кажучи, сьогодні просто втомився від усього цього.

Ще й працюю багато, відпочиваю мало, сплю теж мало. Ввечері хоч трохи вийшов надвір і продовжив обкошувати траву біля хати. Потроху кожного дня кошу, бо всього одразу вже просто не витягує. Коса потребує заточування, та й система опускання зламалася — треба буде ремонтувати, але поки ще якось працюю так.

Отака сьогодні в мене вийшла сумна рефлексія, вилив усе тут.

Мирної ночі нам усім.

Але не на болотах. Хай там палає. Може ще щось спалять, Москву з пуйлом наприклад.