Різдво

Христос рождається! Цим традиційним привітанням вітаю вас, друзі, з днем Святого Різдва Христового.

Сьогодні був гарний день і гарне свято для нашої родини. Водночас це Різдво — з традиційним вже для останніх років сумним відтінком. Упродовж цього року було дуже багато сумних подій, зокрема й втрат. Ви пам’ятаєте, я писав, що на фронті загинув рідний брат моєї тещі — дядько моєї дружини. Це була ще одна страшна втрата для старенької бабусі, голови родини: кілька років тому помер її чоловік, згодом загинув онук, а тепер — син.

Але ми живі. Життя триває, незважаючи на те, що русня намагається занурити нас у морок. Ми живемо, ми продовжуємо стояти й бути українською нацією. Ми підтримуємо наші традиції — зокрема різдвяні: колядуємо, накриваємо святковий стіл. То ж ми маємо сенс жити далі.

Сьогодні, на Різдво, ми добре виспалися. Точніше — вся родина, бо вчора колядували допізна. Я ж прокинувся зранку з головним болем. Довго шукав таблетки, не знайшов, бо давно не був удома, нікого не хотів будити. Та все ж пішов до церкви — так було в планах. Уже кілька років поспіль, за винятком одного року через війну, я на Різдво обов’язково йду до храму.

Перед тим зайшов в аптеку, купив парацетамол і випив таблетку. І, звісно ж, уже потім знайшов у рюкзаку ті таблетки, які зранку ніяк не міг відшукати — класика.

Коли повернувся з церкви, ми поснідали, а потім з дітьми подивилися «Сам удома». Посміялися, згадали дитинство, ще більше зарядилися різдвяною атмосферою. Після того поїхали додому: я, дружина, Даринка та Максим. Маркіян залишився в Яворові у бабусі зі своєю двоюрідною сестричкою.

Далі ми пішли до шваґра на день народження. Тепер, коли Різдво знову святкуємо 25 грудня, він відзначає свій день народження саме на Різдво, бо народився цього дня. Тож святкували вже в іншому родинному колі — у моїх батьків: були сестра, швагро, їхній син та ще кілька родичів зі сторони шваґра. Також приїхав його товариш — військовий, який зараз служить у відомій бригаді і мав коротку неофіційну відпустку.

Ми посиділи в теплій атмосфері, говорили про свята, про родину і, звісно ж, про війну — бо без цього ніяк, вона триває. Але загалом день був наповнений різдвяним духом і настроєм.

З таким відчуттям я зараз і лягаю спати, написавши цей короткий підсумок дня. Цього року Різдво все ж змогло бути таким, як треба. Єдине, чого трохи бракувало, — це снігу. Я вже читав у дописах інших членів нашої спільноти, що в когось він падав або принаймні літав у повітрі, але то ближче до сходу. У нас поки що без снігу: мороз був добрий — до мінус десяти вночі, вдень десь мінус шість, але снігу ще немає. Обіцяють на вихідні — побачимо.

Та навіть без снігу Різдво цього року відчувалося таким, як має бути.

Всім добраніч. Мирної та спокійної ночі.