Сільські спекотні будні

Привіт, друзі! Ну, коли я вчора написав, що був пік спеки, то, мабуть, не збрехав. Сьогодні точно спекотніше не було. Можливо, навіть на градус-два прохолодніше, хоча різниця майже не відчувалася.

Може, організм уже почав трохи звикати, але не настільки, щоб не помічати цієї виснажливої спеки. Якщо в першій половині дня ще можна нормально працювати, то після обіду здається, що тебе просто розпирає зсередини від жару.

Будинок теж нагрівається. Вночі він ще встигає трохи охолонути — приблизно до +23 °C. Звісно, це не прохолода в повному розумінні слова, але після денної спеки різниця все ж відчувається.

Та спека спекою, а в селі робота сама себе не зробить.

Свята закінчилися. У понеділок було свято святих Петра і Павла, а в такі дні важкої роботи на городі традиційно не виконують. Хіба що поливати рослини можна і навіть потрібно, бо це вже не робота заради господарства, а необхідність, щоб урятувати все від спеки. Хоча і сьогодні, як і щодня останнім часом, я поливав рослини зранку і ввечері.

Поливати вдень у таку спеку не можна. По-перше, це марна трата води — вона випаровується майже миттєво. По-друге, деяким рослинам такий полив може навіть нашкодити. Тому ще змалку нас учили, що поливати потрібно або рано-вранці, або вже після того як спаде денна спека, ближче до заходу сонця.

Звісно, працювати все одно доводиться. Просто намагаємося робити найважче до обіду або вже ближче до вечора. Хоча, якщо чесно, зараз і ввечері спека майже не відступає.

Сьогодні на поле до сусідів приїжджала техніка забирати сіно. Поки мене не було, його вже встигли скосити, а тепер трактор спочатку згріб сіно у валки, а потім інший агрегат швиденько сформував тюки.

Усе це зайняло якихось пів години.

Дивишся на таку техніку й розумієш, скільки людської праці вона економить. Колись усе це довелося б годинами робити вручну.

А мені сьогодні випала інша термінова робота.

Поки ми кілька днів були відсутні, на картоплі справжній бенкет влаштували колорадські жуки. На деяких кущах вони вже майже повністю з'їли листя — залишилися самі стебла. Довелося терміново брати обприскувач і обробляти поле інсектицидом.

Найбільше мене здивувало, наскільки швидко вони розмножилися. Ще минулого тижня я бачив лише маленьких личинок на кількох кущиках, а тепер вони вже виросли у справжніх ненажерливих «монстрів». Дружина десь прочитала, що в таку спеку колорадські жуки можуть розвиватися вдвічі, а то й утричі швидше, ніж за звичайної погоди. Судячи з того, що я сьогодні побачив, дуже схоже на правду.

Сподіваюся, що препарат, яким сьогодні обробив картоплю, подіє. Бо минулого року , мабуть, три чи навіть чотири рази довелося боротися з колорадами. Хотілося б менше користуватися хімією, але іноді просто не залишається іншого виходу.

А на завтра знову передають грози та шквали. Якщо чесно, шквалів і граду нам зовсім не треба. Хотілося б лише нормального, рясного дощу. Але коли після такої спеки приходить зміна погоди, то вона рідко обходиться без грози, сильного вітру чи інших погодних сюрпризів.

Тож залишається тільки сподіватися, що природа цього разу буде до нас трохи милосерднішою і подарує саме той дощ, якого так давно чекають і люди, і земля.