Вони наближаються
Привіт, друзі. Ось я знову повернувся до більш-менш звичного режиму. Щоправда, ще не робочого, а блогерського: але з публікаціями в мене завжди так: якщо не дуже хочеться спати, то якось само виходить, що допис з’являється вже після півночі.
Сьогодні нових фотографій не робив — не було що знімати. Тому використав учорашні фото, зроблені зранку, коли вирішив відгорнути сніг і прокласти стежку від нашого дому до батьків. Ми тоді з дітьми йшли посівати. Снігу було не так уже й багато, в принципі можна було пройти й без стежки, але я вирішив, що вона має бути. А раптом ще насипле? То вже буде основа. Та й якийсь різдвяно-зимовий настрій хотілося зберегти.
Хоча, якщо чесно, збережеться він ще надовго. Погоду обіцяють холодну: ніби завтра вдень ще може бути +1, а потім знову мінус, а вночі — ледь не до –10. Я, правду кажучи, сподівався на потепління. Не те щоб не люблю зиму, але з опаленням усе ж краще, коли трохи тепліше. Коли постійні морози, дрова йдуть дуже швидко, і не впевнений, що їх вистачить аж до весни.
День сьогодні якийсь сумбурний. Особливого настрою писати немає, хвалитися теж нічим. До ремонту так і не можу нормально добратися. Єдине, що зробив, — поздирав малярну стрічку з вікон у двох кімнатах. І тільки зараз згадав, що у ванній ще залишилось… От така «продуктивність». Комод ми от купили, але часу його скрутити теж немає.
А все через те, що назбиралося дуже багато справ. Дитячі дні народження — це вам не жарти. У Даринки, у Маркіяна з різницею у п'ять днів. Ми з дружиною й не зчулися, як треба було вже думати про подарунки. От сьогодні й надолужували: вибирали, узгоджували.
Завтра ще плануємо піти з дітьми в цирк. Це не подарунок, а давня обіцянка Маркіянові — він ще з літа хотів. Ми все відкладали, відкладали… Ну а коли ж іти, як не в період новорічно-різдвяних свят? Обіцянки треба виконувати.
Плюс у нас є традиція — на день народження дітям друкувати фотографії. І не тільки дитячі, а й наші найкращі фото за рік — для альбомів. Поки все вибрали, поки об’єднали, поки знайшли, де шведську стінку і для Маркіяна, і для Максима, бо йому фактично подарунок на день народження ще не робили. Її теж треба буде монтувати, коли доставлять. Усе це теж потребуватиме часу й сил. А я ще навіть комод не скрутив докупи…
От чесно — дайте мені хтось ту чарівну штуку, як у Герміони з «Гаррі Поттера», щоб можна було повернутися в минуле на кілька годин і паралельно щось робити. Бо часу катастрофічно бракує: і вдома треба щось робити, і робота, і з дітьми потрібно проводити час, бо вони цього потребують — нашої участі, уваги, виховання.
Завтра день знову «випаде»: цирк, потім ще глянути подарунок для Маркіяна — плануємо bluetooth-колонку, бо він дуже любить музику, у нас меломан росте. Якщо ще вранці встигну почистити котел — буде добре, адже я востаннє робив це за два дні до Різдва, вже маже два тижні пройшло. А потім знову свята, за той час може забитися так, що горіти не зможе. Бо потім неділя, далі Святвечір, Йордан… Фактично залишається три дні, щоб доробити кімнату: приклеїти плінтуси й скрутити комод — це все, що наразі залежить від мене.
Добре, піду спати.
Мирної всім ночі.
