Знову хурделиця

Привіт, друзі! Ось що я хочу вам сказати: та весна, яка була минулого тижня, сьогодні завершилася. Ну добре, весни ще не було — я щойно перебільшив)). Але в повітрі справді пахло весною. Пташки цвірінькали, усе тануло. Я вам уже писав про величезні калюжі біля нашого будинку й на дорогах наче річки текли, можна було на деяких дорогах на човні плавати.

Учора, коли ми з дружиною гуляли парком у Трускавці, було по-справжньому весняно. Прямо відчувався запах весни в повітрі. Здавалося, що ось-ось — і зима закінчиться.

А сьогодні знову засніжило. Налетіла хурделиця. Снігу випало стільки, що довелося знову відкидати стежки. Щоправда, я не дуже старався — бо який сенс усе ретельно розчищати, якщо до вечора ще насипле? Під вечір ще й мороз вдарив. І все — жодного відчуття весни. Знову по-зимовому, зі свіжим снігом.

До речі, поки ми з дружиною їздили до Трускавця, наше іглу остаточно впало під власною вагою. Ті снігові блоки, що ще трималися, розсипалися. І сніговик майже розтанув — перехилився, перекосився, залишився фактично однорукий. Якби не велика основа з утрамбованого снігу, то він уже зовсім зник би. Тепер ті залишки присипані новим снігом. А завтра знову обіцяють мороз.

Мені ж треба буде знову до котельні возити дрова. Може, мороз і краще, ніж болото — бо по грязюці теж не дуже хочеться тягати дрова. Але з іншого боку — буде холодно. Ну, що поробиш.

Кажуть, що насунувся якийсь балканський циклон. Сніг крутив так, що з даху закурювало, наче в справжній зимовій казці. Хоча, чесно, ці «казкові» штампи вже трохи набридли. На початку зими, на Різдво й Новий рік, снігу й морозу хотілося — це сприймалося по-іншому, було святково. А зараз уже досить.

Хочеться весни. Хоча не хочеться поки що того, що вона із собою принесе - роботу в саду і на городі, я ще до цього не готовий, бо поки що в будинку дуже багато роботу, яку хочеться завершити пошвидше. Але коли робиш майже все самотужки, це дуже довго. Та все я буду дуже радий весняному теплу.