Чи викрадали мене інопланетяни?

Днями знову приходила лисиця. Якщо взимку собі сиділя як статуя, притрушена снігом і загорнута у хвостик. Показово ніби чогось чекаючи на видноті. То цього разу, помітити її вдалось випадково. Бо саме хвіст вона поставила трубою, й поміж травою тихенько шпацирувала, тому було видно лише його вершечок. Тож коли шось мелькнуло й привернуло увагу, було не одразу зрозуміло що то таке. Лише дещо згодом, вона випетляла на відкритішу місцевість й гайнула в далечінь. Ото й думаю: "Оце шо, до мене навідуються косміти? Чи викрадали мене, чи тільки хочуть?" .

А підґрунтям тому слугував новий фільм Стівена Спілберга "День Істини". Принаймні так його у нас охрестили, бо люблять часом давать назву не відповідно до оригіналу, яка й не перевірялась.

Так щодо кіна. На фоні Спайдермена та Одісеї (мо десь літера с заблукала), воно ніби й не має тих спецехфектів (х спеціально стоіїть), і воно наче ні про шо на перший погляд. Це якщо враховувати сучасну тенденцію кінематографу й деградативну особливість глядачів, яким аби менше думати більше яскравості й подій на картинці.

І цього разу знову пиостає одне із екзестенційних питань, чи одні ми у Всесвіті, тобтоо в космосі, чи навідуються до нас гості із інших планет. А якщо так, то чому ми про це ніого не знаємо й не бачимо новин про подібні явища. І так далі... То нам пропонують ознайомитись із тим, що таки деякі приховані події хочуть донести, але не просто наданням якихось фактів, а через особисті пригоди головних героїв. Котрі мають особливі здібності. У когось вони від першоо контакту, а в когось лише актитвуються у певний момент життя.

Загалом там щось показано явно, щось не явно, і дещо що зрозуміють не всі. Проте може бути так, що космічні істоти, як їх мають нам у кінематографі, у реальному життя не скільки за фізичними ознаками відмінні, як "гості", а внутрішньо. То шо тут мошна тоді сказать, якщо людині це розпізнати значно важче, бо вона то ще до пуття не навчилась себе слухати, а то щоб розпізнати приховане, що насправді явне, але ще за межею свідомого сприйняття. Бо багато ще до чого двуногі не готові, а просто собі топчуть стежки вже протоптані до них. Із покоління в покоління, коли хто де-не-де, вискакує із колії й відбувається еволіцію, або доводиться вискакувати бо в міру тих чи інших подій.

Люди дикі коні))

А чи викрадали мене інопланетяни? Хто зна, бо точно не відомо. Проте схоже що так, але не залишили інструкції... А з іншого боку, якщо подивиться на людство, то наче всіх давно викрадали, або викрадали але не наші інопланетяти.