Плани на 2025 рік
Мене починає огортати депресія. Я очікувала її — після такого сильного нервового зриву (знаю, що це розмитий термін, але наразі він мені відгукується), і більш як місячного стресу. Бо цей відкат просто мав настати, а як інакше. Хіба, сталася би якась неземна радість (припинення війни, наприклад). Але нічого такого не сталося. І ще — я приїхала до батьків, на стосунки яких важко дивитися без болю і відчаю.
Уже третій чи й четвертий день тіло відмовляється функціонувати як слід: вранці прокинутися неможливо, всі кістки і м'язи наче аж болять, ноги ледь плентаються. Я, звісно, змушую себе гуляти щодня по годині з собакою. Але цю активність компенсую іншим неробленням: нехтую чищенням зубів на ніч, наприклад. В душ рідко себе затягую. Хочу просто спати весь час. Залипаю в телефоні на абсолютно тупих рилсах.
(До речі, минуло року в січні мене теж почало крити. З чорноти витяг літературний тур Європою.)
Вчора я прочитала допис знайомої, яка в 2024 втратила і сина (наклав на себе руки), і чоловіка (героїчно загинув на війні). І стало... так дивно. Я прогорнула її стрічку і перечитала всі пости-горювання за сином. Я ніби смакувала всі ті емоції... І приміряла, чи не змінилося раптом моє ставлення до суїциду. Раніше я його категорично не приймала, але раніше я й страждала сильною танатофобією. А зараз, ніби, вже ні. Так, я думала, над цим, думала. Така от хуйня. Не вперше у житті, звісно, але вперше за багато-багато років.
Тому прямо зараз я хочу записати собі список справ на 2025 рік — важливих і неважливих, великих і дрібних, розумних і тупих. Щоб мати якусь опору. Щоб повертатися до цього поста, коли буде нестерпно.
І завтра почну приймати вітамін D. Може, це мене частково витягне.
Я б хотіла...
1). Нарешті закінчити роботу над рукописом моєї поетичної збірки і передати її видавництву. Вже кілька років не можу цього здійснити. І об'єктивної відповіді, чому, не маю.
2). Закінчити ремонт і переїхати. Хоча я не впевнена, що хочу переїздити — в цьому вся іронія. Тому, принаймні, просто закінчити ремонт.
3). Написати наступну книжку для дітей — як символ того, що я вільна рухатися далі. Ну і мені це важливо: зафіксувати якийсь меседж нащадкам.
4). Записати реп. Така от ірраціональна ціль. Просто спробувати, бо я ж можу. І хочу.
5). Започаткувати поетичну премію. Тут мало що вирішила поки. Але вже кілька років хочу цього: зробити якийсь манюсінький вклад у формування і становлення талановитих молодих поеток/-ів.
Поки досить. Минулого року я взагалі не писала ніякі цілі. Не писала б і у цьому, якби не бажання заснути і не прокинутися.
Менталочку спробую підтримати уроками екстрим-вокалу. От лишень до повернення в Київ я не зможу потрапити на урок.
Все ще хочу почати психотерапію. Але, але... в мене немає сил засісти за пошуки "моєї" терапевтки. Це виснажливо. Але прописую це, бо "а раптом".
Я б могла написати в ціль ще "уроки водіння", але я вважаю це недоцільним на не своєму авто. А купувати авто зараз точно не планую.
Ніяких подорожей не планую, нехай життя просто несе мене. А там буде видно.
Все, Юлю, йди випий чаю. Ти достатньо себе пересилила, щоб все це настрочити. Вважай, молодець. Хвалю.
Класні цілі.
З депресії класно витягує робота будь яка, але головне щоб на неї вистачило сили. Інколи тіло ніби відмовляється щось робити і відчуваєш себе безсилим глеком, тоді треба знайти щось таке, що мотивує настільки, що заради цього знаходяться сили…
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Так, має бути суперулюблена робота. Тому зараз сіла писати тестове завдання, щоб взяли в команду дитячих авторів для створення книжечки. Основна робота сильно підвела, поки вона мене і тригерить.
Дякую за твій комент⭐
Та історія також історія про перемогу, яку ти взяла, чим доказала собі в першу чергу, що ти класний автор. Акцентуй увагу на цьому :)
Життя вставляє палки в колеса, та перемагають ті, хто не зупиняє рух :)
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Бля аж сама задумалась над дописом. Між строками нагадало мене. Коли накриває спасаюсь роботою але інколи це не допомагає
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
А я подумала про магній В6.
А ще подумала, що ти приїхала до батьків, а це означає, що ти завжди трималася як струна, а тут мама, все рідне, ти прост розслабилась, пішла слабкість, тобто тут ти можеш почуватися і хворою, і вялою, тому що тут можна це робити. Тому так відбувається.
Відпочинеш, і потім знов натягнешся як струна, коли поїдеш до дому. А зараз можна, тому що вдома, з мамою.
і ще, треба викричатись, 100%
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Юль, я би не радила починати психотерапію не звернувшись спочатку до психіатра, щоб зʼясувати стан гормонів і отримати діагноз. Депресія це хвороба і просто балачками вона не лікується. І медитацією не лікується. І фізичними навантаженнями теж. Це як зламану ногу марафоном лікувати ( А зараз дуже багато не зовсім порядних «фахівців». Вони Вас просто ще більше розхитають (бо психотерапія це не про «все буде добре»), а це дуже небезпечно.
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Гм, допис цілком під мій сьогоднішній настрій. Точніше, він значно похмуріший за тоном. Суїцидальні думки... я маю свою думку, щодо того, але не певен, що вона доречна тут. А мета і зайнятість і справді дають депресувати повною мірою, просто не вистачає на це часу.
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Накривати може кожного час від часу, мене теж криє... просто від всього разом, коли вже занадто, потім якісь дрібниці як добивають. Заставте себе йти за поставленими цілями бо вони дійсно чудові, робіть щось що любите щоб розбавити цей стан. Я не можу казати вам що робити, але як мінімум може стати не так тяжко, мені це допомогає більш-менш 😐
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Тримайся, Юль 💪 Може щось дивовижне все ж станеться в найближчий час 🍀 Куди без віри)..
Я теж останні кілька місяців наче у сплячці, реальність трохи задовбала, краще поспати 😅
Обов'язково поділишся! Буду чекати! 😀🤟
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Моє враження, що цей пост і відображає приблизно такий стан. Тож навряд чи до нього варто буде повертатися. Напиши (для себе) щось більш життєствердне.
Я ще трохи сердився, що ти мене обзиваєш шовіністом, але тепер куди там, не серджуся. Стільки нещасну жінку просто хочеться взяти на ручки і заспокоїти.
Ні завершення війни, ні захоплення нашими силами галактики Андромеда тобі не допоможуть довше, ніж на пару днів, бо причина всередині тебе, а не в зовнішньому світі.
0.02 SBD,
0.00 STEEM,
0.06 SP
Богдане, не плутай грішне з праведним:) Мій депресивний епізод не змінює фактів: мізогінія від цього нікуди не дівається з твоїх постів. Але раз тобі не цікаво мінятися, то мені тим паче не цікаво вкладатися в цю науку. Бо часом друзі-чоловіки істинно не розуміють, в чому проблема, і просять розтлумачити, я розтлумачую, і настає прозріння. Але того треба захотіти — захотіти припинити жити відповідно до принципів лукізму (судження про цінність людини за зовнішнім виглядом). Потрібно тренувати надивленість і вчитися бачити прямісіньку душу людини. В душі не буває спортивних костюмів, хвостиків чи мейкап-фрі обличчя. Вона просто не підвладна опису. А в чому там тіло і який вигляд має — взагалі розчиняється, як сіль у воді.
Коротше. Демократія є демократія. І, як би там не було, я за свободу слова. Сподіваюся, твій світогляд тобі не знищить життя, і тобі справді ок з ним.
До речі, я не сердилася на тебе. А в пости перестала заходити, бо мені істинно неприємно і набридло споглялади сексуалізовані жіночі обрати. Аж до огиди. Може, пізніше це пройде, і знову заходитиму.
Мені як раз навпаки цікаво мінятися, і все моє життя це невпинний процес змін. Але...я міняюся в ту сторону, в яку хочу сам, а не в яку вважаєш правильним ти. Твої погляди взагалі віддають махровим нудним лівацтвом, і я не вважаю їх "істиною в інстанції", це та сама демократія, лише твої погляди. Але я, на відміну від тебе, не перебуваю в такій жахливій пригніченій депресії, яка у тебе з кожним витком стає тільки глибшою. Навпаки, моя радість, відчуття цілісності і щастя тільки збільшуються, що для мене є маркером правильного розвитку. Бо який толк від того, що ти прокачуєш розум до рівня підручника естетики чи моралізму, а твій душевний стан при цьому тільки занурюється далі в ад?
Я от вчора також хотів спершу просто пройти мовчки мимо твого поста, "аби не вляпатися з тобою в негатив". Та я ж жалісливий, захотілося сказати слова підтримки (ну, хоча б наскільки получиться). Написав. Вляпався в негатив. От думаю тепер, наступного разу точно мовчки пройду мимо, коли ти напишеш нове простирадло ниття. Але ти при цьому така "правильна". Проте страждаєш. Хіба це не погляд в твою душу? От таку я бачу душу, дуже пригнічену, яка обдає озлобленістю, а в таких енергіях немає нічогісінького гарного в сенсі "краси душі" про яку ти мене повчаєш (я ж емпат, нажаль, все це відчуваю, а воно мені треба?). Справді красиві душі прагнуть до красивого прояву себе.
Не сприймаю це як сварку між нами, у мене немає жодного бажання тебе образили чи вколоти. Просто я не несу відповідальності за твої настрої і не хочу ними заражатися, не хочу щоб на мене подібне вивалювали. Тож і правда поки зробимо паузу в спілкуванні, більше тебе не турбуватиму.
Просто проходь повз мене наступного разу, будь ласка. Ніяка жалість мені не потрібна, бо жалість до сильної людини завжли жалюгідна на вигляд. А сильні мають право на bad periods, так.
І твоя відповідь — це вже якась маячня.
Ти приплів мою депресію до того, що, начебто вона через твій шовінізм, чи що?😳 Я озлоблена страшно, вже більше місяця, але це взагалі стосується лише мене і моєї начальниці. Тому не шукай в мене в постах незадоволеності життям, бо, начебто, такі, як ти, вважають мене чи не красивою, чи якоюсь там ще не трахабельною. Бо саме цей месидж ти щойно написав, не заперечуй. Чудово вмію читати між рядками.
Загальні принципи недискримінації — це вже те, чого хочу я? Не цивілізовпний світ, не європейські норми, а я? Ну ок.
Лівацтво — кожен пхає це слово туди, де хтось намагається попросити когось не ображати певну категорію людей. Лівацтво, ахах. Просто смішно. Але так, я виховую в собі притомні ліві погляди. Ще не ідеально виховала, та стараюся.
Ахахах. АХАХАХА. Слухай, далі немає смислу, бо ти переносиш на мене зараз всі свої болі) І це дещо комічно.
Якщо обереш знову відповісти, давай лише без слова "ад", бо казки я хоч і пишу, але, але не вірю в них, на жаль. Слово "душа" вживаю, як це роблю завжди, не в релігійному значенні, а у філософо-соціальному, на позначення внутрішнього світу людини.
Коротше, йди малюй далі секс-ляльок. Навіщо витрачати час? Просто цирк на дроті.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.