Щоб повертатися до цього поста, коли буде нестерпно.
Моє враження, що цей пост і відображає приблизно такий стан. Тож навряд чи до нього варто буде повертатися. Напиши (для себе) щось більш життєствердне.
Я ще трохи сердився, що ти мене обзиваєш шовіністом, але тепер куди там, не серджуся. Стільки нещасну жінку просто хочеться взяти на ручки і заспокоїти.
Ні завершення війни, ні захоплення нашими силами галактики Андромеда тобі не допоможуть довше, ніж на пару днів, бо причина всередині тебе, а не в зовнішньому світі.
Богдане, не плутай грішне з праведним:) Мій депресивний епізод не змінює фактів: мізогінія від цього нікуди не дівається з твоїх постів. Але раз тобі не цікаво мінятися, то мені тим паче не цікаво вкладатися в цю науку. Бо часом друзі-чоловіки істинно не розуміють, в чому проблема, і просять розтлумачити, я розтлумачую, і настає прозріння. Але того треба захотіти — захотіти припинити жити відповідно до принципів лукізму (судження про цінність людини за зовнішнім виглядом). Потрібно тренувати надивленість і вчитися бачити прямісіньку душу людини. В душі не буває спортивних костюмів, хвостиків чи мейкап-фрі обличчя. Вона просто не підвладна опису. А в чому там тіло і який вигляд має — взагалі розчиняється, як сіль у воді.
Коротше. Демократія є демократія. І, як би там не було, я за свободу слова. Сподіваюся, твій світогляд тобі не знищить життя, і тобі справді ок з ним.
До речі, я не сердилася на тебе. А в пости перестала заходити, бо мені істинно неприємно і набридло споглялади сексуалізовані жіночі обрати. Аж до огиди. Може, пізніше це пройде, і знову заходитиму.
Мені як раз навпаки цікаво мінятися, і все моє життя це невпинний процес змін. Але...я міняюся в ту сторону, в яку хочу сам, а не в яку вважаєш правильним ти. Твої погляди взагалі віддають махровим нудним лівацтвом, і я не вважаю їх "істиною в інстанції", це та сама демократія, лише твої погляди. Але я, на відміну від тебе, не перебуваю в такій жахливій пригніченій депресії, яка у тебе з кожним витком стає тільки глибшою. Навпаки, моя радість, відчуття цілісності і щастя тільки збільшуються, що для мене є маркером правильного розвитку. Бо який толк від того, що ти прокачуєш розум до рівня підручника естетики чи моралізму, а твій душевний стан при цьому тільки занурюється далі в ад?
Я от вчора також хотів спершу просто пройти мовчки мимо твого поста, "аби не вляпатися з тобою в негатив". Та я ж жалісливий, захотілося сказати слова підтримки (ну, хоча б наскільки получиться). Написав. Вляпався в негатив. От думаю тепер, наступного разу точно мовчки пройду мимо, коли ти напишеш нове простирадло ниття. Але ти при цьому така "правильна". Проте страждаєш. Хіба це не погляд в твою душу? От таку я бачу душу, дуже пригнічену, яка обдає озлобленістю, а в таких енергіях немає нічогісінького гарного в сенсі "краси душі" про яку ти мене повчаєш (я ж емпат, нажаль, все це відчуваю, а воно мені треба?). Справді красиві душі прагнуть до красивого прояву себе.
Не сприймаю це як сварку між нами, у мене немає жодного бажання тебе образили чи вколоти. Просто я не несу відповідальності за твої настрої і не хочу ними заражатися, не хочу щоб на мене подібне вивалювали. Тож і правда поки зробимо паузу в спілкуванні, більше тебе не турбуватиму.
Просто проходь повз мене наступного разу, будь ласка. Ніяка жалість мені не потрібна, бо жалість до сильної людини завжли жалюгідна на вигляд. А сильні мають право на bad periods, так.
І твоя відповідь — це вже якась маячня.
Ти приплів мою депресію до того, що, начебто вона через твій шовінізм, чи що?😳 Я озлоблена страшно, вже більше місяця, але це взагалі стосується лише мене і моєї начальниці. Тому не шукай в мене в постах незадоволеності життям, бо, начебто, такі, як ти, вважають мене чи не красивою, чи якоюсь там ще не трахабельною. Бо саме цей месидж ти щойно написав, не заперечуй. Чудово вмію читати між рядками.
Загальні принципи недискримінації — це вже те, чого хочу я? Не цивілізовпний світ, не європейські норми, а я? Ну ок.
Лівацтво — кожен пхає це слово туди, де хтось намагається попросити когось не ображати певну категорію людей. Лівацтво, ахах. Просто смішно. Але так, я виховую в собі притомні ліві погляди. Ще не ідеально виховала, та стараюся.
Ахахах. АХАХАХА. Слухай, далі немає смислу, бо ти переносиш на мене зараз всі свої болі) І це дещо комічно.
Якщо обереш знову відповісти, давай лише без слова "ад", бо казки я хоч і пишу, але, але не вірю в них, на жаль. Слово "душа" вживаю, як це роблю завжди, не в релігійному значенні, а у філософо-соціальному, на позначення внутрішнього світу людини.
Коротше, йди малюй далі секс-ляльок. Навіщо витрачати час? Просто цирк на дроті.