Перше враження від фільму Клітка (The Cell) 2000 року

Тільки закінчив перегляд фільму «Клітка» 2000 року і щоб не втратити перші враження і спостереження від перегляду, ну як не втратити, щоб вони не змилися рутиною, вирішив відразу записати спочатку на диктовку, а вже потім трохи пізніше і зняти відео.

Почну із незвичного. Коротко про фільм:
Рік випуску -2000
Вікові обмеження - 16+
Жанр- Трилери , Жахи , Фантастика
Досягнення - Кращі трилери 2000 року (22 місце), Кращі жахи 2000 року (9 місце), Кращі фантастичні фільми 2000 року (11 місце)
Режисер - Тарсем Сінх
Актори - Дженніфер Лопес (НЕ Анджеліна Джолі), Колтон Джеймс, Ділан Бейкер, Меріенн Джин-Баптіст, Джеррі Бекер, Мюзетта Вандер
Imdb – 6,4

Інформація здивувала. Найбільше здивували досягнення, точніше їх відсутність (згадую свою улюблену фразу «людина має право на творчість а не на результат»).

Досить складний фільм! Який, як модно зараз висловлюватися, загрузив так загрузив. Тому, далі буду писати більш тезісно, а не структурно намагатися передати розповідь.

В першу чергу це той фільм, який обов’язковий для перегляду тих, хто обирає для себе спеціальність «психіатрія». Обов’язковий для того щоб бути готовим з чим саме може довестись працювати. Напевно це найбільш яскравий приклад «крайніх форм деструктивної поведінки» і крайніх форм розвитку психічних розладів.

Фільм доволі старий, напевно більшість його вже точно бачила, та і людина, з якою хочеться обговорити певні елементи побачені у фільмі, також його вже дивились. Можу собі дозволити не боятися розкрити сюжет цього фільму і це величезний плюс. Сам сюжет фільму – його величезний плюс!

По сюжету, головна героїня (Дженіфер Лопес) працює дитячим психотерапевтом і випробовує «новітній метод лікування - подорожі у свідомість до пацієнтів» (напевно саме за цей аспект фільм віднесли до фантастики. Хоча, як на мене, це банальна метафора…). Вона стикається із складним вибором - допомогти спецслужбам, які намагаються витягнути із «маніяка вбивці», що впав у каталектичний ступор (який і правда спостерігається при Шизофренії) інформацію про те, де знаходиться його жертва, яку ще можна врятувати, чи прислухатись до базового інстинкту самозбереження і НЕ лізти у пекло (моя метафора по відношенню до свідомості маніяка вбивці) в прямому сенсі слова. В підсумку у неї вмикається типова форма поведінки рятівника (яка більшість медиків привела до медицини) і не дивлячись на небезпеку, і страх Дженніфер Лопес таки наважується на дуже небезпечного авантюру - спробувати помандрувати в свідомість людини, яка НЕ тільки катує, вбиває і отримує від цього задоволення а в першу чергу в РОЗЩЕПЛЕНУ свідомість.

Звісно, передивляючись фільм із психіатром у головної ролі несвідомо накладається проекція на те, як би вчинив у подібній ситуації. Зізнаюсь, я не впевнений що після всього того, що побачила головна героїня після першого їхнього сеансу – я б погодився на другий сеанс. Хоча, можливо зараз я применшую свою хоробрість і героїзм, та мені здається що я б напевно виступив в цій ситуації противником такої авантюри.

Дуже важливо, що у фільмі піднімається питання того, що більшість причин подібних станів є знущання в дитячому віці, що призводить до незворотних змін в психіці і починається славнозвісний schisis. Тому, дуже цікаво було побачити у сюжеті що ж послужило причиною схильності хлопчика, до створення ляльок з якими він грався. По сюжету ляльками слугували вбиті тварини та жінки.

Як розказується в діалозі фільму «все почалося із страху того, що батько (який був основним джерелом «болю» в дитинстві маніяка) заподіє шкоди милій пташці, яку знайшов і підібрав маніяк у своєму дитинстві. Для того щоб її не оберегти від знущаннь і тортур, мальчик наважується захистити пташку від «майбутньої можливої небезпеки просто втопивши її», саме так з’являється перший маніакальний досвід отримання.

Як показав час перегляду саме своєрідне втоплення (хрещення) і було першопричиною того, коли це починалося у хлопчика. Думаю, можна сказати що його перше бажання «топити» пішло саме від досвіду першого приступу каталепсії, в дитячому віці, під час хрещення проти його волі.

Якщо вже пишу про те що маніяк топив своїх жертв і робив із них ляльок, то не можу обійти кінця фільму клітка, коли головна героїня наважується на новий практичний досвід, який десь приходить до неї інтуїтивно (принаймні так я його сприйняв по фільму) - не «вести війну на території ворога», а затягнути ворога на свою територію, де вона буде Творцем.

Як сказано в фільмі «мій світ - мої правила». Тут ідеально проілюстрували ту перевагу, яку має кожна людина у своїй свідомості. Так, різні фактори зовні впливають на нас, та «Наша свідомість - наш світ, де ми єдиний Творець! (цікава думка, що скажете виключно по відношенню до цього речення)» «Наш світ - це наші правила!». В нашому світі тільки ми самі вирішуємо як нам реагувати на ті чи інші фактори.

Так от, після того як Дженіфер Лопес швидко готується до того щоб затягнути в свою свідомість свідомість маніяка, вона починає виступати в якості Творця - того хто прописує ці правила і це стає її основною перевагою, тому що у свідомості маніяка, у гостях - немає змоги змінювати обставини, що відбувається так, якби йому хотілось.

В кінці своєрідного двобою головна героїня перемагає і в першу чергу через те що наважується на дуже складну, в плані прийняття, дію - захист безневинної частини свідомості маніяка, через звичний для нього спосіб - позбавлення потенційної жертви від потенційних страждань, шляхом утоплення. В цей момент режисери дуже гарно підсвітлюють, що на місці одного загубленого життя вдається вятувати інше (а, можливо і десятки інших). Це складне прийняття приходить після розуміння того, що якби вона не намагалася справитися із темною стороною маніяка, не задіявши всю особистість це зробити було неможливо.

Тут постає професійне питання взагалі, наскільки це реально? Це досить гарне питання. Особисто я думаю, що напевно можливо «подружитись» із внутрішнім демоном. Адже кожного з нас є своя «тінь», частинка себе яка, у тій чи іншій мірі, періодично нас лякає. Але це також ми, це також наша частина - жити з нею в гармонії і є ознака здорової психіки. Це не чиясь частинка, це частинка нас. Досить гарно, в метафоричному плані, це проілюстровано в культовому аніме Наруто.

Хоча фільм і піднімає своєрідний «фантастичний науковий підхід», коли за допомогою новітніх технологій вдається здійснити подорож у свідомості інших людей, та своєрідна практика, чи щось символічно дуже подібне до неї відбувалося з давніх-давен. З того часу як люди почали займались навіюванням один одному тих чи інших думок чи поглядів. Люди які живуть в пост СНГ просторі прекрасно мають пам'ятати виступи Кашпіровського, які в певний мірі були театрально-показовими, та з іншої сторони на пустому місці – танців не буде. Із найбільш свіжих прикладів, які спадають мені на думку це діяльність своєрідної релігійної, можна сказати сектантської організації, Аллатра, яка певний час довго діяла на території України. Та що тут говорити про якісь релігійні течії чи навіювання, коли ціла нація, яка на превеликий жаль знаходиться зовсім поруч на болотах у переважній більшості вірить, що Україна становила реальну небезпеку для них і що розпочата війна у 2022 році це було правильне рішення з їхньої сторони. Якщо тоді небезпеки ще не було, то зараз - нехай обсираються від страху, українці вперті, а ще злопам’ятні! То, якщо подібні однотипні думки народу це не результат поступової плавної роботи направленої на промивання думок, тощо тоді?

Є бажання ще раз передивитися фільм, тільки на цей раз уже не роблячи акцент не на сюжеті, якого я не бачив раніше, і мені більш було цікаво додивитися як же ж сценаристи закрутять продовження та чим все завершиться. А взяти блокнот і «передивитись фільм із олівцем у руках». Ще хочеться передивитися роботи інших людей, що проводять психологічний розбір фільмів, стосовно цієї картини. Ні в кого не зустрічали огляду, може когось порадите?

І як а підсумок, сказати що фільм вразив - то нічого не сказати. Так багато «першого враження» я давно не писав ще про жоден із фільм.

Крім того, що я його буду радити всім хто буде робити вибір «психіатрія», або питати думку, що може очікувати в психіатрії - переглянути цей фільм, дуже хочеться зробити своєрідну наглядну лекцію, присвячену цьому фільму в якій розібрати ту небезпеку і підступності, що можуть виникати на шляху молодих «воїнів армії психо» (це я маю на увазі психотерапевтів, психологів та психіатрів), які безпосередньо під час своєї роботи стикається із психікою, яка не вкладається в рамки загальноприйнятої, нормальної.

Дякую за увагу. Всім гарного дня. Ви найкращі! 😊😉🤗 💙💛
Також мене можна знайти в:

😇	😈
youtube - ПсихоКадр Борща	youtube - Бік Той
instagram	tiktok
facebook	X