Оце шось добряче постаралось
Оце шось добряче постаралось
Оце щось добряче постаралось, але якщо мацнуть за межами, там де воно старалось, то все стає простіше. Головне тут раптом не вийти на себе, нагадавши що думка надзвичайно потужний інструмент, який дозволяє здавалося б з нічого створити все. І річ то дуже тонка й унікальна, одне маленька напівспонукання, лишень краєчком шось зачепити чи ще шось ще менш дрібніше, що на перший погляд нічого не варте. Але є які потім можуть бути оки, навіть не по гривні металевій, а розміром як блюдця від здивування, що воно саме там причина. І таке не завжди просто помітить, це ж не кран, що як не закритий то чутно шум і видно. І це навіть глибше й далі ніж там, де сідає туман, а жуки стають на передні лапки, щоб його напитись і десь далі й далі, а потім ще далі й навіть далше від того. Проте ось тут воно поруч завжди, прямо завжди.
І звідти ж приходить радість, бо давненько вона десь блудила, а радше мене носило хто зна якими манівцям, й окрім власних талантів і відсутності клепок, шось тому сприяло. І навіть... Тож там таки радість))
Але шо взагалі насправді відбувається?
А ще був цікавий сон ))
Граю у футбол собі, великий стадіон, мені все потрапляє м'яч і ніяк не можу закотить його у ворота. Довкола великі трибуни, й одна знайома людинка, сидить і спостерігає за тим. Так навіть її підсвічує у якусь мить, вона покрутилась довкола свої осі, попишалась собою, бо таки файно вбрана, аж блистить і сяє. ВІ ніби, знай я за тобою спостерігаю. Але скільки м'яч мені не давали, так він і не застрибнув у ворота, а вони були так близько й такі великі.
Наступний момент, якийсь футболість, уже на березі закинув вудку, у море здається, і рибалить. Клює й він тягне рибину. Й у цей час вид камери змінюється, тобто та картинка яку мені видно, вже під водоб біля того ж берега. За скелею в ластах із трубкою в зубах, якась молодиця мантиляє й диситься в бік рибалки, але вона там мабуть не просто так, бо поряд ніби є ящичок і повз протягується волосінь, та яку закинув із берега фурболіст. І показується що він тягне її й десь там рибина меє бути. Й ніби по сюжету, що йому ту рибину умисно начіплюють, а там свято і який він молодець чи щось таке.
І вже знову вид із берега. Праворуч скелі, вода ніби прозора, але точно не було на це акценту уваги, там інше було. Та ж знайома людина, що спостерігала за гною із трибун, тепер пливе в бікіні у меленькому дерев'яному човнику, ну він ніби зовсім такий маленький. Вода тига й спокійна, а вона собі побіля скель пливе потихеньку й веслами не гребе.