День великого лайна

Про цей день знають всі власники собакс, які живуть в приватних будинках. Ну майже всі. Принаймні - серед моїх знайомих, у яких три собакси - це мінімум.

Як би ви не намагалися - цей день прийде. Адже взимку не вистачає ні часу ні, чесно кажучи, сил, щоб бігати прибирати за цією зграєю. А от весною почнеться!

Я якось одразу згадала «Догму»:

• це хто?
• Фікалоїд!
• Хто?!!!
• Лайнодемон!

Сьогодні був як раз той день, коли от треба було прибрати. Ні раніше - бо ще був сніг, ні пізніше - бо по двору вже не пройти. Звичайно, я вже почала потроху прибирати, але це той випадок, коли лопати й мітли трагічно мало.

Тож подивившись на лайнобезлад, я потопала за мийкою.

От це та покупка, про яку я жодного разу не пошкодувала. Купила я її влітку 2022. Ну бо тоді був такий настрій, таке розуміння, що жити треба тут й зараз. А мийку я хотіла давно. Бо як би ти не шкрябав садові доріжки - ідеально чистими вони все одне не будуть. Та й шерсть забивається у шви між плитками, потім туди потрапляє сеча й от прям не айс.

А якщо проходити мийкою хоча б раз на два-три тижні, то буде супер. Влітку це взагалі суцільна розвага, бо в спеку поварнякаться з водою - це вже не робота, а задоволення.

Звичайно двір я відмила поки не ідеально, адже була дійсно велика перерва, а одноразове зусилля, як кажуть, ефекту не дає, навіть одноразового. Хоча не в даному випадку. Двір дійсно став значно чистішим й по ньому вже можна пройти із задоволенням.

В наступні вихідні домию. Тим більше, що на деяких клаптиках дорожек ще крига. Як я не намагалася її збити водою - не вийшло. Ну поки й так супер. Хоч цей тиждень буду спокійно працювати й в голові на буде свербіжу, що собакси ходять по брудним доріжкам.

А це моя помічниця. Не якась там супер-пупер фірмова, але надійна.