Ледве встигла

Спіймала я всеж квітень на Старому Ставку. В останній день, але спіймала. Хотіла запостити вчора, але вчора качка побила всі рекорди 😁 Сьогодні сидить в вольєрі, геть незадоволена життям.

На Старий Ставок я поїхала ще й з розвідувальною метою – подивитись, як там місцеві качки, бо не вставила надію підкинути їм своїх двох крякв. Ну що вам сказати… Качки там товсті, задоволені життям й геть не бояться людей. Коли йдеш до них – вони йдуть до тебе й чекають на смаколики. Щоправда бачила я їх не так багато, як завжди, скоріше за все самочки висиджують пташенят, гуляють лише ті, що ducklingfree.

А так все як завжди: спокійно, затишно, можна взяти каву й посидити, подивитись на воду. Колись, в 2014, одна людина сказала мені: це вже не твоя війна. Колись, в молодості я весь час примудрялась ввязатися в якись заходи з миротворцями. Мій батько не заперечував. Коли я вперше сказала, що подаю документи, він відповів : «Давай, бо це вже біографія». Зараз я часто згадую цю розмову. І ту, другу: «Це вже не твоя війна». Але це була помилка. Тому що, коли дивишся іззовні і із середини ситуації, то бачиш по-різному. Я починаю розуміти речі, які колись не розуміла. Навіть найпростіші. Бо це моя війна.

Одного разу ми відвідували притулок для біженців на території Швейцарії. Це був 1999 рік. Умови цілком нормальні, але чомусь був дуже дивний запах. «Не миються» - відповіла мені дівчина з персоналу. «Чому?» «Не знаю». Я дивилась на жінок, що ліжали просто повернувшись до стіни і не розуміла, у чому проблема - дійти до душа. Сьогодні я розумію, що психічне потрясіння, через яке пройшли ці люди, ця травма, ця депресія були настільки глибокими, що елементарні речі по тим енергозатратам, що вимагалися від них, ставали нереальними. В якомусь сенсі нашим співвітчизникам пощастило більше, тому що система надання притулку стала більш досконалою. З іншого боку, я тільки зараз починаю розуміти, як почувалися ти люди. Ми співчували, але не розуміли, бо це була просто робота.

Я допиваю каву. Як же тут затишно. Колись все це скінчиться. Але ніколи не забудеться. Ми ніколи не будемо такими, як раніше.