Мій маленький пирожочек

ФБ вчергове вивалив мені на голову купу спогадів. Мабуть це я колись завантажувала якийсь річний звіт… Важко повірити, що вже 5 грудня! До нового року залишилося менше місяця.

А що тут у нас? А тут у нас ще маленька Печенька! Не скажу, що за ці чотири роки вона сильно виросла… Ну мабуть трошки в ширину 😁 А от вираз мордочки став дорослий, не такий, як на цих фотках, де вона ще зовсім маленька.

Й це був останній рік перед війною. Як раз тоді у мене одна за одною зʼявилися Печенька та Мішель.

Печенька – дитина зі здоровою психікою. Власники її мами, звичайно, раздовбаї, ну бо до тої заходжували всі сільські кобелі, але собак не ображали. Тому Печенька росла щасливим цуценям.

У нас її теж одразу всі полюбили. Мої собакси взагалі люблять ненькати щось мале: цуценя, кошеня – їм байдуже. Тож на малу одразу вишукалась черга бажаючих стати прийомною матусею. А я? Ну що я… Мені так навіть простіше - дитина доглянута, зігріта й дупка вилизана.