Нас ледве не здуло 😵‍💫

Я точно живу в якомусь дивному місці. Жодне погодне явище у нас не буває в розумних межах. Особливо вітер. Вивернуті з корінням сосни, що висять на електродротах - звичайне явище. Мабуть саме тому до всіляких енергетичних проблем ми ще до війни були готові, бо звикли до проблем зі світлом. З водою, до речі, теж. Іноді я дивлюся на свій будинок і розумію, що ми тут цілком здатні витримати невеличкий апокаліпсис.

Сьогодні нас знов здувало. Мабуть тому спали ми з собаксами дуже глибоко і зранку я ніяк не могла витягнути себе з цього вʼязкого сну. Небо виглядало похмурим, а дерева однозначно натякали, що з дому краще не виповзати. Але випползти було треба, адже після того, як Умочка безсоромно пограбувала мої припаси, з їжі в будинку залишилася лише кава та тоненька стрибочка випечки. Ну тобто на один сніданок.

Домовились в подругою попити кави, раз вже все одне з дому виїхали. Заодно я завезла їй зимову гумі, яку зберігаю в моєму гаражі, бо у неї квартирка зовсім крихітна, а від неї отримала смачненькі гарбузові вафлі.

Поки передавала їй колеса, Умка знов спробувала вкрасти мої припаси, але цього разу я вже пильнувала! 😁 З моїм обсягом роботи вибратися до магазину - це ціла подія, а я налаштована в вихідні гарно попрацювати, раз вже погода перекреслила всі садові плани.

Вдома всіх швиденько покормила, трохи попрацювала, побавилася з ШІ. Робота має назву «Погода» 😉

З поганих новин - стане Ромашки. Сьогодні зранку вона зовсім слабка. Може ще й погода впливає. І її знов нудить, тож пхати пігулки марно. Лікарка призначила інʼєкції, спробуємо. Бо вона що їсть, то одразу і видає назад. Вже схудла. Не знаю. За три дні будемо дивитися.