Невже пощастило?!

Якщо хто майстер накрутити себе заздалегідь - це точно я. При цьому я щедро роздаю іншим поради, що робити цього не треба, бо життя буремне й все може змінитися ще десять разів, а потім й взагалі відвалитися.

Це я з приводу закінчення відпустки. В понеділок я мала б вийти на роботу. Ну тобто встати о 4.30, поставити на машину акумулятор (ну тому що ночувати він буде в домі, бо при -22 просто здохне до ранку), потім їхати по слизькій трасі ну й далі всі «радощі». Тут проблема не в самій роботі, а саме от у цих моментах.

І тут сьогодні та-дам!!!! До 16 працюємо з дому! Супер! Мене одразу попустило. Та так…. От я навіть не уявляла, як мене напружувала вся ця ситуація! Навіть якщо далі дистанційку не продовжать, там вже не буде такого дикого холоду й я якось впораюся.

На радощах зібрала аж чотирьох собакс й поїхали гуляти. Як їхали - окрема історія. Змонтую ролик - покажу. Бо це був цирк. Самі уявіть - після -20 й снігу сьогодні +2. Машина заледінила намертво! Тож ми з собаксами їхали в режимі «видимість нуль - їду по приборам!». Добре, що недалеко.

Погуляли ми класно. Правда з ризиком, що «сніг башка попаде», бо з дерев все падало, але пощастило, додому повернулися без травм. Я, зрозуміло, довольна як слон. Я люблю свою роботу. Мені навіть встати зранку… ну так, важко, але не така вже проблема. А от їхати в ожеледицю по трасі, а потім - по темній трасі назад, ризикувати собою, коли в мене хвостаті діти, яким я потрібна й які не потрібні нікому, крім мене… Нафіг-нафіг, я в такі ігри не граю!

Перенесла кератинчик на тиждень, ще треба буде на вії записатись, бо з цим блекаутом укладки й макіяжі - це вже завдання із зірочкою, а очна робота - це не дистанційна, там з фільтрами не пограєшся.

В цілому цьому дню присвоюю статус позитивного. Зараз зроблю чай й будемо з собаксами дивитися 9-1-1. Так, не саме інтелектуальне кіно, але інтелектуального у мене сьогодні було дофігіща, бо я розбиралася к концепцією рекодифікації цивільного права 😂 з мене досить