Переїзд як спосіб боротьби зі стресом
Щось я ніяк не можу зібрати себе до купки. Ніби нічого такого страшного не відбувається, а мене колбасить не по-дитячому.
Сьогодні в якийсь момент зрозуміла, що якщо ми з собаксами не переїдемо наверх, то я взагалі спати не зможу. Мабуть причина ще в тому, що фіранок у мене нема. Замість цього на першому поверсі на вікнах плівка і осу там завжди напівтемно. Наверху у нас ролети, тож набагато світліше. А враховуючи, що на вулиці цілий день дощ, а я зараз два дні працюю вдома, то мені почало катастрофічно не вистачати світла.
Тож ми в якийсь момент просто зібралися і перенесли наші ковдри-подушки наверх. Ніби стало трохи легше. Ще перевірила прогноз на червень. Спеки я там поки не бачу, тож може і буде норм. Ну а не буде - переїдемо назад. Ці кілька днів поки ми тут хоча б дадуть мені час навести там порядок. З собаксами це завжди проблема, бо вони влаштовують безлад скоріше, ніж я прибираю. Тож єдиний спосіб - всіх виставити і закрити кімнату і так прибирати.
Завтра я знов вдома, але там у мене чотири пари. Дистанційно. Ще мабуть підготую деякі документи до конкурсу, бо скоро треба вже подавати. Це у нас щорічна розвага. Ну щоб не розслаблялися.
Ще почала нарешті розбирати речі. Насправді весь мій гардероб легко вміщається в маленьку шафу. А от те, що я не ношу, вже нікуди не влазить. Тож я вирішила все це віддати. Речі нормальні, гарні, деякі нові (ще з бірками), просто у мене вже змінився стиль життя. А у нас тут біженці, може їм знадобляться.
Все. Пішла закривати птахів і будемо з собаксами лягати спати. Сподіваюся, ніч буде плюс/минус спокійною