Перший виїзд за тиждень

Сьогодні ми з Пор-Тосом їздили забирати корм з Нової Пошти. Оскільки на горизонті маячить проблема, бо заводи не працююють нормально, я намагаюся зробити принаймні маленький запас. Й справа тут не лише у тому, що можна буде банально не купити бо не буде, а й у тому, що ціни злетять. А коли в тебе 18 собакс, то підвищенння ціни хай навіть на 50-100 грн за мішок все одне боляче вкусить за бюджет, бо на тиждень мені треба мінімум 2,5 мішка по 15 кг.

Пор-Тос до своєї місії поставився дуже серйозно. Я вже розповідала, що він намагається після смерті Мишаки зайняти місце ватажка, але у нього не дуже виходить. Мишака була мудра, а Пор-Тос намагається все вирішувати силою. Чесно, я не думаю що у нього вийде щось більше, ніж супроводжувати мене в поїздках. Тут він дійсно гарно все робить. А от як ватажок нашої зграї він не дуже. Але й інших бажаючих немає. Я, чесно кажучи, взагалі нікого не бачу, хто зміг би замінити Мишу.

Взяли ще трохи бензу для генератору. Каністра у мене кумедна, 5л, але це єдине, що я можу підняти без проблем. Тому ми так й докуповуємо - по 5 л.

Зі світлом у нас як й у всіх. Графік змінюється кожні чотири години 😁 Вчора ми з собаксами після півночі вже здалися й так й пошли спати, не дочекавшись повернення електрики. Про всяк випадок повтикала все на зарядку (через стабілізатори). Зранку світла знов не було, але екофлошка була заряджена, ну тобто вночі хоч на скільки але електрика була (вже добре). Скажу, що екофлошка дуже рятує, бо банки просто не встигають заряджатися, а вона навіть від генератора робить це доволі швидко.

Єдине що, мені вкрай треба хоча в 15 хвилин електрики на день, щоб запускати масажер. Бо за ці дні спина, без масажу й без лампи, знов почала дико боліти, особливо вночі. Вже далася й знов колю обезголовити, але довго так тривати не може.