Про все потроху

Ну, насамперед - важлива подія! Доклавши чималих зусиль з яйця такі вибрався Султан молодший. Він до смішного схожий на свого татуся - півня Султана. Султана у мене красава! Я його побачила в одній курячій групі (а кожну весну я якимось дивом опиняюся в усіх курячих групах ФБ, хоча з такою саме регулярністю обіцяю все це припинити й не купувати більше жодновї курки) й закохалася з першого погляду. Наступного дня ми з подругою погнали за омріяним півнем з-під Бучі аж під Бровари. Накатались - капець. Проте Султан був мій!

Хоча я, звичайно, не виключаю, що малий виявиться Султаншею😉 мене єдине трошки турбує, що малий слабенький. Це може бути косяк інкубатора. Якби я мала насідку, я б з інкубатором ніколи в житті не звʼязувалась, тому як жодна пластикова коробка з підігрівом не висидить малих краще за звичайну курку!

Ну а я сьогодні дах ремонтувала. Бо щось такі підтікає. Панічні атаки, безсоння та інша фігня. Коротше, зібралися ми й поїхали в Київ. Спочатку, звичайно, кава в кафе Мур

Ну а потім пішли здаватись. Кафе з клінікою - сусідні двері. Тут головне не промахнутися, ага 😁

Приїхали ми трохи рано, я, поки чекала, повивчала, з ким я, власно кажучи, маю справу

Засновниця клініки, здається, така собі активна пані. Й клінікою керує, й кніжки пише. Але на прийомі я була у іншій лікарки. Теж нормально. Вислухала вона мене, призначила рівні аналізи та виписала АД та заспокійливе. Ну, завтра почнемо. Я взагалі не дуже люблю різні пігулки, але якось ситуація трошки виїхала з-під контролю! Гей! Хочу нормальну якість життя! А то планів - купа, ідей - ще більше, а от сил геть немає...

Дихати, до речі, стала трошкикраще, хоча й все ще через раз. Працюю над собою 😉