Продовжуємо садові війни

Зранку редагувала дисер. Потім перейшла до статті. Потім інтернет остаточно відмовився навіть повзати — а він у нас у вихідні та ще й під дощем взагалі живе в своєму ритмі, далекому від реальності. Щоправда, він завжди далек від реальності. Він у нас боїться доща, снігу, вітру, спеки, вихідних, свят і мабуть життя в цілому. Хоча ця стара оптоволоконка не раз рятувала мене під час блекаутів.

Ну раз не повзе інтернет — поповзла я. В сад. Боротися з бурʼянами далі.

Офіційне обґрунтування: треба щось зробити з двором і садом. Неофіційне: тривожність з ранку шкалила так, що треба було кудись її подіти. Садова терапія, все діла. Зазвичай фізична праця мені якщо й не допомагає, то так вимотує, що я потім хоч сплю.

Закрила агроволокном ще п'ять метрів під парканом. Можна було б більше, але там залишився складний шматок – рослина на рослині. Скоріше доведеться закривати картоном і соломою, агроволокно я там не втулю.

Ще зробила зачистку живій огорожі з дивочого винограду. Вийшло дуже симпатично. До речі, хмелю там виявилося не так багато, як мені спочатку здалося. Але все одне треба буде слідкувати, бо це така зараза, що полізу знов.

Пересадила морозник і піон. Тривожність нікуди не поділась, але двір став виглядати краще. Вже щось 😂

З надією на диво перейшла до водних процедур — вирішила помити двір мийкою високого тиску. Моя щомісячна забавка і взагалі окремий вид медитації, дуже рекомендую. Але тут пішов дощ і до мийки додався він. Завершила я наскрізь мокра, двір — чистий, тривожність — на місці.

Змила з себе наслідки всього цього в душі і пішла дивитись "І мертві підуть". Може кіно допоможе там де сад і мийка не впорались. Зрештою всі ці зомбі – милий мультик порівняно з нашою реальністю. З іншого боку, мене завжди надихає, як вони там все облаштовують. Я взагалі легко ведуся на таке, кажу ж – та ще мавпа.

P.S. Звітую: не допомогло. Але я хоча б спробувала всі варіанти 😂