Щоденник стильної курки 🐔🐔🐔

Ну от нарешті я це зробила! А то все бла-бла-бла, та я зроблю, та я покажу! Зараз вже і почуваюся норм, і погода норм, тож ніяких відмовок бути не може.

Тож я пішла і спіймала Зефірку. Собакси вже зраділи, що от це їм іграшка (хоча я багато разів казала, що курка – не іграшка, а фраза «смачна Зефірка» це взагалі не політкоректно!), але довелося їх розчарувати. Міцно прижимаючи до себе Зефірку, я протопала в кімнату і зачинила двері.

І тут ми почали приміряти капелюхи. Я була в захваті, Зефірка, якщо чесно, не дуже. По тому, як вона дивилася на мене, було зрозуміло, що вона має серйозні сумніви щодо мого психічного здоровʼя. Але ненормальних всі бояться і нещасна жертва моди не ризикнула заперечувати. Лише раділа, що Султан не бачить її в такій неоднозначній ситуації. Щоправда час від часу вона крутила головою і намагалася скинути капелюх.

Ну зрештою фотки в капелюсі ми зробили. Навіть вийшло непогано. А от міряти мотошолом вона відмовилась. І жодні агрументи не подіяли. Щоправда, у мене щодо цього шолому теж питання. Цікаво, той, хто його робив, курку бачив? Мої зовсім малесенькі, трохи більші за голуба (і то я не впевнена, бо там більше пуху, ніж самої курки), але навіть на них цей шолом навряд чи налізе. Тож я просто не стала знущатися з пташки.

Може потім спробую умовити на цей експеримент одну з моїх бентамок, вони зовсім крихітні. Але ручна, нажаль, лише одна. Тож з усіма цими іграшками я в черговий раз переконалася, що майбутню модель треба готувати ще з пуху. А коли вже пірʼя, то дуже важко привчити курку до подіуму і фотосесій. З собаксами це теж так.