Все має позитив. Ну майже все

Сьогодні з ранку дощ. Такий, як я люблю. Не нудний, коли не розумієш, чи залишатися вдома, чи все ж такі надіти якусь куртку і топати щось робити в саду, а цілком однозначний: залишайся вдома, зроби какао, сховайся під ковдру і пиши допис на Стиміт.

Може хтось і розчарований погодою, але не я. Вчора я з досадою думала, що у мене на цьому тижні купа роботи, а я так хочу щось зробити в саду. Але ранок вирішив всі мої проблеми. Я спокійно залишилася вдома і почала працювати. Тим більше, що місяць добігає кінця і треба встигнути закрити якомога більше проєктів.

Хто був трохи розчарований, так це собакси. Вони мабуть мали величезні бруднячі плани в саду, але я підступно зачинила хвіртку і сказала, що ніхто брут в будинок не потягне. Але собакси є собакси. Вони доволі швидко втішилися, залізли на ліжко і солодко засопіли під звуки доща.

Сьогодні між ними вийшов невеличкий конфлікт. Миска, яка вже достатньо освоїлася на ліжку, спробувала віджати собі ціле ліжко, а не шматочок біля подушки. Прийняв це рішення, вона одразу спробувала його реалізувати, цапнувши Степана за морду. Степка, раніше дуже терплячий, з віком став трохи дратівливий і нахабства молодших терпіти не збирається. Тож бумеранг прилетів майже миттєво. Ні, не вкусив, просто прихлопнув лапою. Але цього виявилося достатнім, бо Степан десь 30, а Миска - 10. Більше пані не хамила.

Ще одним позитивним наслідком такої погоди стало те, що питання про те, що треба полити крокуси, які я вчора нарешті вчора посадила, відпало само собою. Ну і решті рослин волога теж не завадить.

А ще я сьогодні не витримала… Скільки обіцяла, що ніяких замовлень рослин цього року (або принаймні цією весною). Вазони ж стоять з осені, так ще і не висадила! Але ніт… Побачила раптом рекламу морозників ну і… Ага. Чекаю на морозник, гібіскуси і суницю… Все ж такі людина - слабка істота 😁