Якийсь нескінченний треш

Сьогодні знову були в клініці. Ну що сказати… Нам лікуватися, лікуватися і лікуватися. Хто має собакс, то, друзі, майте на увазі, що симптоматика деяких хвороб політіла до біса з цим глобальним потеплінням. Бабезіоз вже не дає високої температури (ну, точніше, дає, але вона швидко повертається до норми), а темна сеча це коли ми вже майже приїхали. Тож схудла, сумна, немає апетиту - перевіряємо. Ага, восені теж! Ці тварюки (маю на увазі клещів) зараз активні майже весь рік.

Чоколо звичайно не в захваті від третього візиту до клініки, а я взагалі в шоці, бо не витримую вже ні морально, ні фізично ні, чого вже там, матеріально. Тож з клубів я вилітаю білим птахом.

Хоча нічого такого не робили (ну, взяли знов аналіз крові і зробили уколи), Шоколадка образилася на мене до всієї глибини своєї собачої душі. Навіть не хотіла пускати за кермо.

А от Портосу пощастило. Я його потащила на повторні тести теж після бебезій, але зʼясувалося, що не треба. У нього все гаразд: морда товста, сам , апетит гарний. Тож єдине що він сьогодні отримав з лікувальних процедур - це переляк.

Це треба було бачити! Він заліз до машини, мабуть думав, що йдемо до лісу. Ну, ок. Підїзжаємо, я відчиняю двірку, він ломанувся вперед ііііііі…. тут побачив, що лісу немає, а клініка - ось вона! Ви колись бачили, як собакса швидко повзає задом? От я сьогодні бачила 😁

А погода сьогодні бридка що капець. Нібито і не холодно, а така неприємна мряка, що холодніше, ніж коли мороз. А моої зимові чоботи… Ах, ну які ще чоботи? Чоботи поїхали назад до продавця, бо у нас тут цікавіші розваги - ми ліки купуємо!

Звичайно з нами поїхала Миша. Ага, її теж треба оперувати, але поки вона сидить на реналі. От витягну Шоколодку, тоді й повернемося до Миши. Але чого не покататись?

На зворотньому шляху подумала, що і я і собакси заслуговуємо трохи релаксу. Тож трохи погуляли біля озера.