Залишилося зовсім трохи і буде пауза
Сьогодні був другий день «марафону», коли заняття обʼєдналися з ДЕКами. Знов на колесах з 5.30. Але сьогодні було зовсім складненько, бо все закінчилося лише о 17.30.
Це означає, що з корпусу я вилітала як вкушена за дупку бджола, бо 10 хвилин вже мали значення.
Я ледве встигла вискочити з міста до заторів, але доїхати поки світло - не встигла. Темніло буквально на очах. Звичайно це буде змінюватись з кожним днем, але поки це так.
На переїзді перед домом я опинилася вже коли було зовсім темно. Ще й попала під червоний, довелося чекати. Поки чекала – знайшла нарешті на телефоні нічну зйомку. О, так ! Не минуло й двох років 😂 Я взагалі-то вмію знімати на камеру, а от з мобільною зйомкою (або як у нас кажуть - на тапок) у мене не склалося. Ну не те щоб не склалося, просто я ніколи не ставила перед собою таку задачу.
Собакси, попри те, що провели самі 13 годин, будинок не розібрали й навіть не дуже нашкодили.
Нам залишилося пережити завтра, й це буде мабуть найважчий день. А може й ні, тому що о четвер я може й починаю о 15, проте закінчую пів на девʼяту. Така собі розвага. Але це лише період. Так, важкий для мене й для собакс, проте треба просто пережити, а потім ми знов будемо проводити більше часу разом.
Ну все, беру дракона Мішель і спати.





Учвляю, як собакси вас зустрічали, радості не було міри, мабуть😄
Їм зараз важко. Але треба витримати )
Видно наскільки Мішель рада вас бачити 😀
Вона у нас мамина доця)
Curated by: @josepha
Thank you