Змушений релакс

Тиждень щойно розпочався, а тіло сказало «кряк» і відмовилося виконувати мої працеголичні забаганки. Я навіть на роботу сьогодні поїхала пізніше, бо я просто не змогла встати. Ще й ця вкрадена година… Здавалось би - дрібниці, але цього вистачило, щоб зруйнувати ту крихку рівновагу, що мені вдалося нарешті досягти.

До роботи доїхала з трудом. Голова вже почала розганятися Бухенвальдським набатом, слабкість така, що ледве піднялася на свій поверх. А треба було ще витримати лекцію… Витримала. І одразу помчала назад, бо у мене за розкладом було ще дві пари онлайн.

Їх я теж витримала і на цьому все. На хвилинку занурилась з собаксами під ковдру, включила фільм… і привіт, просто вирубилася. Вихідні, які були не зовсім вихідні, не минулись просто так. Те, що я заснула вдень - безпомилковий знак, що межу я перетнула і зараз я або відпочину, або захворію.

Тож сьогодні всі плани пішли лісом. Час від часу я прокидаюся (от зараз навіть щось пишу), а потім відключаюся знову. Було б добре проспати вже до завтра 😴

Завтра у мене лайтовий день. Ну принаймні нікуди їхати не треба і всього одна пара онлайн. Тож маю наміри закінчити чергову статтю. І ще завтра манікюршаа. Ох, не забути ... Планувала ще машину перегнати на СТО, але зараз впевненості немає, що впораюся. Хоча це зараз. А завтра може несподівано зʼявитися енергія і я все зроблю. Подивимося.

До речі про подивимося. Знайшла собі черговий серіальчик. "Слідопит". Для тих, хто любить високоінтелектуальне кіно, він не підійде. А от якщо є бажання просто щоб на фоні щось розмовляло - те, що треба. До того ж дуже спокійний, попри те, що з елементами детектива. Можна дивитися навіть з депресією. Серії коротенькі і кожна - окрема історія. Не знаю як кому, а мені от саме в моменті - те, що треба.